чатку XX в. проявилися первинні складові даного механізму:
а) до сфери трудового права і в цілому правового регулювання поряд з індивідуально-договірними відносинами працівника і роботодавця включалися колективно-договірні відносини. У рамках останніх здійснювалася легалізація колективних трудових прав: право на асоціацію (коаліцію), право на страйк як засіб захисту колективних інтересів;
б) здійснювалися заходи по створенню спеціальної системи регулювання трудових конфліктів; організовувалися промислові суди, які формувалися з представників праці і капіталу, хоча закон про них так і залишився в проекті;
в) формувалися основи обов'язкового соціального страхування, яке будувалося на принципах соціального партнерства. В системі соціального забезпечення, поряд з формами державної допомоги (соціальної зашиті) населенню та добровільного страхування працівників на розсуд роботодавців, з'явилися правові форми обов'язкового державного страхування працівників як результат співпраці працівників і роботодавців за активної ролі держави.
2.В РАДЯНСЬКА СИСТЕМА Колективно-договірного ВІДНОСИН
Формування і твердження радянської системи коллективно-договірних відносин особливий вельми складний і суперечливий процес, що почався в 1917 р. в Росії з ліквідації капіталізму і проголошення створення нового соціалістичного суспільства.
Радянську систему колективно-трудових відносин певною мірою можна охарактеризувати як своєрідну модель соціального партнерства, що сформувалася в умовах державного соціалізму та адміністративно-командної системи. Для даної моделі характерні колективні договори та угоди, підписані на рівні підприємств і організацій представниками профспілок, адміністрації та партійних комітетів. На міському, районному, обласному, республіканському рівнях оформлялися договору про соціалістичне змагання, що передбачають відповідні зобов'язання сторін у вирішенні найважливіших соціально-економічних проблем. Такі договори зазвичай приймалися на зборах партійно-господарського активу відповідних міст, районів, областей, країв і республік. Їх підписували представники профспілок, керівники виконкомів рад трудящих і відповідно секретарі міськкомів, райкомів, обкомів, крайкомів партії, ЦК компартій союзних республік.
Радянська система колективно-договірних відносин мала яскраво виражений адміністративно-командний характер. У її розвитку можна виділити кілька своєрідних етапів.
Перший етап (1917-1921 рр..) - скасування правової бази дореволюційних трудових відносин; ліквідація об'єднань роботодавців, підприємців; націоналізація підприємств, введення політики військового комунізму і припинення практики укладання колективних договорів і угод.
Другий етап (1922-1929 рр..) - НЕП, відродження колективно-договірних відносин у соціально-трудовій сфері. Прийняття законів про колдоговори, профспілках, про посилення ролі партійних та державних органів у ре...