г форм дозвільної діяльності у різних груп, з одного боку, і можливості їх реалізації - з іншого.  
 Предмет соціології дозвілля - характеристики, властивості об'єкта, відображають основу протиріччя: 
 -характеру формування світоглядних знань, ціннісних орієнтації у свідомості та поведінці людей і реальним процесом дозвільної діяльності; 
  - специфіка процесу соціалізації. 
  Структурними елементами соціології дозвілля є: 
  1) спрямованість процесу, його цілі: 
  - об'єкт - аудиторія, соціальна група, індивід; 
  - суб'єкт - кадри педагогів, лідерів і керівників об'єднань; 
  2) зміст і рівень культурно-дозвільної діяльності; 
  3) засоби впливу (технології) на суспільне життя об'єднань і соціокультурного середовища і зворотний вплив громадськості на діяльність дозвіллєвих установ; 
  4) стан матеріально-технічної бази; 
  5) розробка моделей дозвілля та критеріїв оцінки якостей особистості і спільності як результатів їх соціодосуговой діяльності. 
  Об'єктом дослідження стають також: специфіка процесів культурно-дозвільної, рекреаційної та туристичної діяльності: художня, реставраційна, пошуково-краєзнавча, розважально-оздоровча, екскурсійна, спортивна і ін 
  На рівні конкретно-соціологічних, емпіричних досліджень дисципліна вивчає зазначені вище проблеми в конкретних соціальних умовах міста, району, села, підприємства:-зміна аудиторії, різних соціально-демографічних груп під впливом рекреаційно-дозвіллєвої діяльності;-специфіку впливу застосовуваних технологій, рівень підготовки кадрів: менеджерів, керівників, організаторів. Місце і роль особливих видів культурно-дозвільної діяльності: пошуково-краєзнавчої, реставраційної, художньої, розва-кові-дозвільної, а також антисоціальних її проявів в конкретному регіоні, місті, мікрорайоні, селі. Прикладні дослідження покликані: 
				
				
				
				
			  - забезпечити діагностику стану соціально-культурної сфери; 
  - з'ясувати характер залежності рекреаційно-дозвіллєвої діяльності від тих чи інших факторів і умов; 
  - визначити умови та характер управління дозвільної діяльністю (Розвиток демократичних засад, самоврядування та ін); 
  - виявити закономірності процесу соціального виховання, розвиток ініціативи, самодіяльності і соціальної активності в духовній творчості; 
  - удосконалювати теоретичні основи управління соціально-культурної сфери; визначаючи сутність та місце того чи іншого елемента в системі дозвільної діяльності, його призначення, функції і зв'язок з іншими елементами. 
  Соціологічний підхід досліджує соціальну сутність вільного часу і рекреаційно - дозвіллєвої діяльності; їх структуру та основні функції в процесі всебічного розвитку особистості. Він включає в себе аналіз всієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на характер і зміст вільного часу і досугово-рекреаційної діяльності, і з'ясовує типи проведення часу і часовий вимір діяльності як найбільш важливий показник. 
  У соціально-психологічному дослідженні на перший план висувається ставлення особистості до своєї діяльності. 
  Педагогічна соціологія вивчає соціальні процеси всередині системи соціально-дозвільної діяльності, т.зв. інтроспективний підхід, який припускає переважне вивчення цілей і основних напрямків виховання, методи і форми впливу на особистість. 
  Прикладні соціологічні дослідження є своєрідною формою зворотного зв'язку об'єкта і суб'єкта культурно-дозвільної діяльності. Вони допомагають уточнити можливості різних засобів організації діяльності населення, найбільш популярних і ефективних форм, методів клубного спілкування. 
  Таким чином, виконуючи функцію зворотного зв'язку і діагностики, соціологія рекреаційно-дозвіллєвої діяльності є засобом вдосконалення як практики, так і теорії на основі аналізу самої діяльності. Але соціологія дозвілля не тільки надає систематизовані дані, а й озброює принципами і технологіями, що забезпечують вдосконалення діяльності. 
  Основними проблемами є: розробка методології дослідження соціальної мотивації і потреб дозвільної діяльності; механізмів і засобів впливу на особистість і спільності; соціальна ефективність дозвільної діяльності. Основними вимогами є: адекватність методів дослідження реальних умов; системно-структурна розробка та моделювання видів і форм дозвільної діяльності; їх пару з соціальними процесами в господарському, організаційному і морально-етичному плані. 
  Таким чином, соціологія дозвілля як метод отримання інформації про негативні і позитивні тенденції і процеси функціонування соціокультурної діяльність громадських, регіональних і муніципальних організацій, дозвіллєвих спільнот і особистостей є джерелом соціальної діагностики, її подальшого моделювання та проектування. 
     2 Понятійний апарат, співвідношення базових категорій  
   2.1 Співвідношення категорі...