нків - цілком дитяче властивість. Дитинство поєднує в собі обидві якості. І з цієї позиції знайдений перекладачкою варіант точно передає концепт дитинства в повісті «Котлован».
Головним дитячим персонажем повісті та персоніфікованої надією будівельників на здійснення щастя і істини є дівчинка Настя. Вона для них - живий символ майбутнього. Образ Насті співвідноситься з образом Божественного вісника, ангела, покровительствующего людині. У атеїстичному світі з нею і її поколінням будівельники пов'язують надію на своє наукове воскресіння в соціалістичному майбутньому. Настя живе на котловані, «покинута без спорідненості серед людей». На соціалістичної будівництві дівчинка змушена весь час відрікатися від свого походження, приховувати, що її мати Юлія - ??«буржуйка» (шв. - «kvinna fran bor-gaklassen», дослівно: «жінка з буржуазного класу»). Характеристика «покинута без спорідненості серед людей» на шведську мову переведена як «ensam och overgiven bland manniskorna» (одинока і кинута серед людей). Очевидно, що Настю не можна вважати кинутої: всі будівельники без винятку піклуються про неї. Відступаючи від дослівного перекладу, К. Ліндстен повертається до основного мотиву Платонова - сирітству. Однак при перекладі втрачається важливе в смисловому відношенні платонівське «без спорідненості», що сигналізує про те, що держава, як не намагалося, не змогло замінити Насті рідну сім'ю і материнську любов.
Ім'я Анастасія з грецької перекладається як «воскресла / воскрешає», означає повернення до життя [7; 48]. Проте доля дівчинки трагічно суперечить змісту імені. Спочатку образ Насті контекстуально оформлений семантикою смерті: це підвал, де вмирає Юлія і слідом їй приречена і дочка буржуйки. Символічність цієї ситуації відзначали багато дослідників, Н. Дужіна пише: «... повість А. Платонова присвячена долі Росії: померла і залишена лежати під спудом мати Насті символізує вічне Росію, Росію історичну, котра пішла в минуле без повернення; сама ж Настя є символом нової радянської Росії, яка стала" сиротою" без Росії історичної і з цієї причини гине »[3; 94]. На думку Н. Малигін, «в метафоричному розгортанні концепту дитинства жертвою" майбутньої гармонії" стає саме майбутнє, втілене в образі Насті» [5; 40].
В епілозі «Котлован» письменник вибудовує публіцистично пряму образну паралель «дівчинка Настя - країна-есесерша». Платонов висловлює сумнів у правильності «генеральної лінії», нав'язаної країні: «Чи загине есесерша подібно Насті.» Всі деталі Настиної біографії, обставини появи на котловані і смерть в алегоричній формі зображують безвихідь розриву національної історії, тривогу автора за майбутнє батьківщини і соціалізму. У перекладі на шведський порівняння, ітожащее образний паралелізм «Настя - Есе-серш», збережено не в повному обсязі. Замість неологізму «есесерша» дано офіційну назву країни - Sovjetunionen (Радянський Союз), хоча в цілому образна паралель: доля дівчинки Насті - доля Країни Рад у перекладі К. Ліндстен передана.
Очевидно, що у своїй роботі К. Ліндстен користувалася науковим академічним виданням повісті «Котлован» (2000), на що вказують наявність публіцистичного епілогу і повнота концепту дитинства в її перекладі. У цьому сенсі «пізній» шведський переклад К. Ліндстен вигідно відрізняється від перших перекладів повести на англійську мову, тому що зроблені вони були з скорочених, текстологічно НЕ вивірених публікацій «Котлован». При перекладі К. Ліндстен віддає перевагу...
