ина процесу становлення особистості дитини, її входження в доросле життя і від того яким чином будуть досягнуті цілі виховання, залежатиме доля молодшого школяра.
Визначення в сучасній енциклопедії голосують, виховання - створення умов для розвитку і саморозвитку людини, освоєння ним соціального досвіду, культури, цінностей і норм суспільства. Виходячи з цього, ми розуміємо, що процес виховання визначається важливими умовами для подальшого саморозвитку.
У педагогічній діагностиці вихованості особистості немає єдиних і жорстких критеріїв і показників. Кожен дослідник розробляє свої критерії, а також систему їх оцінки. Кількість показників, через які вони оцінюються, також різна. Частина дослідників (Н.І. Монахов, М.І. Шилова, І.С. Хазова та ін.) Для визначення рівня моральної вихованості пропонують набір моральних якостей особистості. Ряд дослідників (Л.І. Божович, З.І. Васильєва, І.А. Каиров, Т.Є. Коннікова, А.В. Зосимовская та ін.) Вважають, що найбільш істотною характеристикою морального розвитку особистості є її спрямованість. В якості критерію моральної вихованості І.С. Мар'єнко, Н.Є. Щуркова, В.Я. Яковлєв та ін. Виділяють ставлення школярів до суспільства, навчання, праці, людям. В. Аромавічюте, Б. Бітінас та ін. В якості інтегрального по?? азателя пропонують моральну позицію особистості, а Є.В. Бондаревська - рівень розвитку моральних почуттів, відносин, здатності до морально-суспільної регуляції, ідейно моральних переконань та морально-політичного світогляду. Є також спроби вивчати рівні моральної вихованості в діяльності і через сформованість окремих сторін морального розвитку учнів (Б.Т. Лихачов, Т.Ф. Лисенко, Е.Р. Рахманов і ін.) Варто зупинитися на деяких точках зору більш докладно. В.І. Костел визначає моральну вихованість особистості як інтегральне системне властивість, що характеризується ступенем сформованості суспільно значущих моральних якостей, що представляють собою результат дії внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки і зовні виявляються у спілкуванні і діяльності моральних відносин.
Під моральної вихованістю Б.Т. Лихачов розуміє інтегративну характеристику морального обличчя школяра, яка включає, цілу сукупність сформованих моральних якостей особистості і їх структурно-змістовних компонентів, стійко виявляються в поведінці і діяльності та визначають систему і спрямованість моральних відносин. І.Ф. Харламов в якості головних ознак моральної вихованості називає індивідуальні зміни, що відбуваються у внутрішній морально-психологічній структурі особистості і визначають її зовнішні прояви. Основними критеріями моральної вихованості, на його думку, є:
наявність домінуючих моральних потреб і мотивів;
ступінь засвоєння і усвідомлення соціальної та особистісної значущості моральних норм, правил і принципів, а також моральних якостей;
стійкість моральних умінь, навичок і звичок.
«Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а приготувати до праці життя», писав К.Д. Ушинський. Як точно це висловлювання визначає чільну роль виховання в житті дитини. Процес виховання нерозривно пов'язаний з приучением дитину до самостійності, до здатності вибору і розуміння ролі моральності. Адже моральність це в першу чергу орієнтир розвитку і дозрівання для самовиховання.
Що стосується моральності, то в тлумачному словнику Ушакова дається таке визначення, моральність - це сукупність норм, що визначають поведінку людини. Таким чином, ми можемо зробити висновок: моральність неможлива без процесу виховання. Ці два поняття пов'язані нерозривному ниткою, так як моральність здатна розвиватися і існувати за умов правильного контрольованого виховання.
З тлумачного словника Ожегова відомо, що моральність - це Внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми; правил поведінки, зумовлені цими якостями.
Духовність - внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми; правил поведінки, зумовлені цими якостями, відомо з тлумачного словника Ушакова. Говорячи про духовність неможливо не співвідносити це поняття з поняттям моральність. У самому визначенні духовності лежить глибокий сенс і розуміння. Кажучи іншими словами, духовність - це той масив, на який накладається моральність, то самий початок душі, без якого моральність втратила б всякий сенс.
Зміст духовно-морального розвитку та виховання особистості визначається відповідно до базових національними цінностями і набуває певний характер і напрям в залежності від того, які цінності суспільство розділяє, як організована їх передача від покоління до покоління.
Духовно-моральне розвиток і виховання особистості в цілому є складним, багатоплановим процесом. Воно невідді...