самопочуття і стан за коштами слова, мелодики, ритміки.  
 Малюк вже відчуває турботу з боку матері, побачить, що навколишній світ не так вже й страшний, в інших людях буде бачити друзів, а не ворогів, йому полегшає взаємодіяти з іншими дітьми та дорослими. І це тільки завдяки тому, що мама показала йому перед сном, дивовижний світ, заспокійливої ??колискової пісні. Вони сприятливо діють на слух дитини, він починає не тільки чути, але й слухати, приходить усвідомлення. 
  Пісні співають немовляті в колисці, ненауковий ще розуміти, старця в труні, переставшему вже відчувати і розуміти. Вчені довели доброчинну роль ніжної пісні в психічному розвитку дитини в утробі матері. Колискові пісні не тільки присипляють немовляти, але і пестять його, заспокоюють, доставляють радість. В італійців є пробудітельние пісні - щоб немовля прокинувся в гарному настрої і зустрів наступаючий день в радості. 
  Основний зміст колискових пісень - любов матері до своєї дитини, її мрії про його щасливе майбутнє. Вони рясніють поетичними образами птахів, диких звірів, домашніх тварин, смішних і страшних, ласкавих і сердитих, що приходять до колиски, що оточують дитину. 
   Баю-Люлі-баю, 
  Чи не ложіся на краю. 
  Прийде сіренький дзига, 
  Він вхопить за бочок 
  І потягне під лісок 
  Під Ракитова кусток. 
  Баю-Люлі-баю, 
				
				
				
				
			  Чи не ложіся на краю. 
  Баю-бай-бай 
  Баю-бай-бай! 
   У міру дорослішання дитини, перед мамою встає складне завдання: як не розриваючи цю «психологічну пуповину», тим не менш, допомогти дитині все більше і більше купувати самостійність, незалежність від неї. Як уберегти рідне чадо від напастей і лих цього світу, і, тим не менш, допомогти йому вирости сильним і впевненим у собі людиною. І кожній матері доводиться знаходити рішення цієї непростої педагогічного завдання. 
  Народ відібрав у своєї багатовікової історії все цінне в педагогічному відношенні в практиці сімейного виховання багатьох поколінь і висловив їх у формі повчальних афоризмів. 
  Те, що і як мати говорить, бажає, реагує на події, виражає емоції, записується в пам'ять дитини і надалі впливає на все його життя 
  На приказках, прислів'ях, виховувалося не одне покоління людей. Народ високо цінує прислів'я і приказки бо «в порожнистої воді немає риби, в прислів'ї немає брехні». Культ матері також використовує багатовіковий досвід народу, як приклад для наслідування, як добрий радник і перший наставник, як повчальне спадщина колишніх поколінь і як приклад образного мислення [6; 45]. 
  «Народні афоризми не просто висловлюють той чи інший виховну ідею, вони створені, відшліфовані, мають як би певну виховну задачу, дидактичні цілі, які диктуються педагогічної інтуїцією народу, принципом доцільності» [14; 108]. 
  «Культ матері» відображенням ідеї, що стосуються народження дітей, їх місця в житті народу, цілей, засобів і методів виховання, заохочення і покарання, змісту навчання, трудового і морального виховання, спадковості і наслідування дітьми рис поведінки батьків, впливу навколишнього середовища та громадської думки тощо і т.п. Вираз в прислів'ях громадської думки про виховання для народної педагогіки має принципове значення, бо, як вважав К. Д. Ушинський «Де немає громадської думки про виховання, там немає і суспільного виховання» [18; 57]. 
  У прислів'ях відбилися умови виховання - сприятливі і несприятливі. «Культ матері» вселяє підростаючому поколінню думка про необхідність поважати вихователів. У прислів'ях батьківський авторитет підтримується особливо наполегливо: «Пташиного молока хоч у казці знайдеш, а іншого батька-матері і в казці не знайдеш», «Майбутнє нації - в руках матерів», «Рука, що качає колиска, управляє світом». Дітям передвіщається доля по їх відношенню до батьків: «Яблуко від яблуні недалеко падає» [19; 37]. 
  Стислість, лаконічність прислів'їв особливо важливі для запам'ятовування більш молодшого покоління, всіх моральних норм і правил. Коротко і образно висловлюють афоризми народні думки про виховання, формування особистості людини про роль матері. Педагогічний геній народу продумано, свідомо створив не тільки однорядкові, а й двох рядкові, у ряді випадків багаторядкові, навіть багатоступінчасті афоризми, наділені поетичними римами. Більшість мініатюр народ складав однорядковими. У двох рядкових афоризмах друга половина зазвичай шляхом зіставлення посилює головну смислове навантаження і загальну виховну ідею прислів'я. Наприклад: «Ворона називає своїх пташенят біленькими, їжак називає своїх дітей нежненько»...