ь, природний альтруїзм, здатність спільно долати бідність і біду. І в цьому гуманістичний і життєстверджуючий пафос роману В. Барки "Жовтий князь". Написаний на початку 60-х років у США, твір це є на сьогодні найобгрунтованішою історичною конкретикою, епічним полотном про свідомий геноцид українського народу в 1933 році, злочинно, підло організований більшовицьким тоталітаризмом.
Розглянувши романи У. Самчука і В. Барки зазначимо, що вони одночасно і дуже різні, і в дечому мають багато спільного, як в побудові, так і в змісті. Але повністю одностайні Барка і Самчук в одному - обоє вони зобразили сутність трагедії села 30-х років, кожен по-своєму: Самчук - аналізуючи всю передісторію соціальної катастрофи, Барка - розглядаючи саме відрізок 1932-1933 рр.. - Страшного голодомору. Так, в історії сталося багато жахливого з українським народом, не раз протягом ХХ ст. йому загрожувало повне винищення, але, попри всі негаразди, українське село - основний носій української народності - встояло, передусім завдяки своїй жаги до життя. І сьогодні, коли ми розбудовуємо нове суспільство, не повинні забувати сторінки історії, якими страшними вони б не були. p> Література
1. Я. Грицак "Нарис історії України ", с. 30-36. p> 2. Журнал "Слово і час ", 1993 № 10 з. 68-71. p> 3. Газета "Український мова та література ", 1997, число 5.
