ологічних інтерпретацій других компонентів дифтонгів. В. Вурцель вбачає в них відповідно до кодифікований у В«Великому словнику німецької вимовиВ» ребуси норми особливі фонеми /е /,/о /,/Гё /. [ 19; с.125] Г. Майнхольд і Е. Шток ототожнюють їх з короткими монофтонгами /Д± /,/П… /,/у /. [ +18; с.88]
Проте це трактування має бути визнана більш правильною, так як у наведених Н. Морчінцем прикладах типу Greis - Graus, Eile - Eule различителями означають цих словоформ дійсно виявляються або другий, або перший компоненти дифтонгів. Що ж стосується розбіжностей з приводу того, які фонеми представлені другими компонентами дифтонгів, те варто мати на увазі, що ці голосні знаходяться в слабкій для них позиції (наголос падає на перший компонент дифтонги) і не можуть з цього з достатньою чіткістю проявити в ній всі свої характеристики або фонологічно істотні ознаки. Зберігаються лише найбільш істотні ознаки: передній ряд для других компонентів дифтонгів, позначаються графічно як еi, аi, еu, Г¤u (огубленность, як показує Вимова [oД], для другого компонента останнього дифтонги менш важлива, оскільки може втрачатися), і задній ряд і огубленность для другого компонента дифтонги, графічно позначається як аu . Ознака підйому у другого компонента німецьких дифтонгів може варіювати, так як виявляється менш істотним.
Отже, однозначно визначити фонематичну приналежність других компонентів німецьких дифтонгів неможливо. Їх не можна перевести в сильну позицію, так як сильній позиції для них просто не існує. Тому з точки зору МФШ другі компоненти німецьких дифтонгів слід розглядати як голосні гіперфонеми, а самі дифтонги - як послідовності коротких голосних фонем /а /,/о/ і коротких гіперфонем переднього і заднього ряду. При виборі транскрипційних символів для других компонентів німецьких дифтонгів доцільно використовувати значки, прийняті для позначення дифтонгів у В«Великому словнику німецької вимови В». Однак при цьому потрібно мати на увазі, що таке позначення є значною мірою умовною, оскільки воно відображає лише їх кодифіковане вимова і не враховує особливого фонологічної статусу другого компонентів німецьких дифтонгів. Тому для позначення голосних гіперфонем, які у ролі других компонентів німецьких дифтонгів, нижче будуть використовуватися символи /Д• /,/ЕЏ /,/Гё /, вказують на те, що ці фонеми представлені неслогових голосними і, отже, ніколи не знаходяться в сильній позиції.
1.3. Склад голосних фонем білоруської мови
В
У білоруській мові в складі під наголосом після твердих приголосних протиставлені п'ять голосних фонем [а], [ o ], [ e ], [ i> y ], [и] . Вони використовуються для отримання слів та їх граматичних форм.Ср.: віл; вал; ЦЕП; цап; лудзiць; ладзiць, стиць; стації; Бальк; белька; кут; кіт; син; сон; бяре; бяри; шуба; Шиба. Положення в ударному складі являє собою сильну позицію, а фонеми, що їх вживають в сильній позиції є сильними.
Голосні фонеми ненаголошених складів змінюються за своєю довготі і звучанню, але не в такій мірі сильно як в білоруській мові. У ненаголошених складах після твердих приголосних підлягає зміні тільки фонема /а/, фонеми [ e ], [ y i> ], [и] практично якісно НЕ змінюються.
Незалежними, позиційно Необумовлене сторонами ударних голосних, представляє конститутивні різні ознаки цих голосних як фонем, є розрізнення трьох ступенів підйому мови - верхнього (закриті або вузькі голосні), середнього і нижнього (відкриті або широкі голосні). Залежно від положення губ в білоруській мові розрізняють огубленний (лабіалізований) і неогубленние (нелабіалізованние) голосні. Лабіалізований можуть бути голосні тільки заднього ряду. p> Голосні відрізняються один від одного також тим, що називається поруч голосних (Залежних від рухів мови по горизонталі, тобто вперед і назад): вони можуть бути переднього і заднього рядів, а так само середнього. Проте відмінність голосних за ряду в сучасному білоруською мовою обумовлені позицією: вони залежать того чи знаходиться голосний в ізольованому положенні або на початку слова. p> Класифікація голосних звуків в інших фонетичних положеннях буде такою ж, але з відповідним зрушенням всієї системи в залежності від характеру попередніх приголосних. Якщо попередньої приголосної буде тверда, то зрушення буде незначним; якщо попередньої приголосної буде м'яка, то всі голосні в початковій фазі артикуляції по ряду і підйому співпадуть з голосним [ i ] , а в центральній фазі стають більш передніми по ряду і вищими з підйому.
Ряд голосних не є постійним. Він може трохи змінюватися. Оліч по ряду супроводжується відзнаками з огубленності (неогубленние). Голосні заднього ряду - огубленний, голосні інших рядів - неогубленние. Оскільки ряд у значній мірі залежить від фонетичного оточення (голосні після...