Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Санітарно-медична поліція

Реферат Санітарно-медична поліція





огли бути і лікарі.

Такі були зачатки лікарської справи, покладені в питомо-вічову епоху російської історичного життя.

Громадський і розумовий регрес, що характеризує собою епоху татарського ярма, відбився і на постановці лікарської справи. Розвинулися в XI-XII століттях зачатки світської медицини глухнуть в цю епоху; разом з книжності медицина цілком віддаляється в монастирі.

Тільки зі часу великого князя Івана III-го, повалив татарське ярмо, починається відродження багатьох залишалися в застої сторін внутрішнього життя російського народу і разом з тим відродження у нас світської медицини. В цей же час кладеться тверде початок нашим відносинам з Західної Європи, звідки починають проникати до нам знання і різного роду мистецтва.

Дуже важливе вплив зробив в останньому відношенні шлюб Івана III-го з грецькою царівною Софією Палеолог. За двадцять років перед тим впала завойована турками Візантійська Імперія; все, що було в Греції інтелігентного, емігрувало з Константинополя в інші країни і, головним чином, до Італії. Вельми природно, що багатьом з цих емігрантів уявлялося цілком зручним переселитися в єдиновірних Москви, слідом за царівною Софією; і, дійсно, ми маємо літописні і інші вказівки на те, що при московському дворі грецький елемент робиться досить значним в останній третині ХV-го століття.

Великий князь Іоанн III був розташований користуватися послугами іноземних майстрів взагалі. Він їх діяльно залучав на свою службу, і при ньому зустрічаємо ми в Москві іноземних зодчих, інженерів, артилеристів, ливарників, серебрянников, грошової справи майстрів і, нарешті, лікарів. У І490-му році в. к. Іоанн III, відправляючи до австрійському імператору посольство, доручає послам просити імператора про надсилання до Москви досвідченого і вправного лікаря.

Перше згадка про лікаря в царювання Івана III-го зустрічається під 1483-м роком. У Цього року прибув на службу до великого князя лікар, якого літописи називають Антоном Немчінов. Іоанн тримав цього лікаря у великій честі, що не позбавило його, втім, від вельми сумної долі. Незабаром занедужав знаходився в Москві татарський царевич Каракача; Антону Немчінов велено було лікувати його. Лікування було невдало: царевич помер. Невідомо якими мотивами керувався в даному випадку великий князь, але він звелів видати Антона головою синові померлого; татари звели нещасного лікаря на Москву-ріку і тут під мостом зарізали його. Ця кривава розправа породила справжню паніку серед московських служивих іноземців. Один з чільних представників останніх, відомий зодчий і інженер Аристотель Фіоравенті, В«бояся, - як каже літописець, - того жВ», став проситися у великого князя на батьківщину; у відповіді на це прохання Іоанн наказав конфіскувати все майно нещасного італійця, a самого його посадити під варту.

Участь Антона Нємчина не досконале відбила, проте ж, у іноземців полювання нести в Москві лікарську службу. У 1490-му році до двору Івана III приїжджає новий лікар - майстер Леон Жидовин з Венеції. Недовго практикував і цей новий лікар. Невдале лікування сина великого князя супроводжувалося жорстокою розправою: лікаря посадили у в'язницю, a після закінчення сорока днів з кончини князя Іоанна - звели Болвановке і відрубали йому голову. p> Така була сумна доля двох перших, після татарщини, іноземних лікарів, яким судилося покласти початок відродженню лікарської справи в нашій батьківщині. Незважаючи на це, справа не заглохло. p> При сина і наступника Іоанна III, великого князя Василя Івановича, - який, подібно батькові своєму, діяльно піклувався про залучення в свою службу іноземців, - ми бачимо в Москві трьох іноземних лікарів.

В епоху Іоанна Грозного було кілька випадків запрошення на російську службу іноземних лікарів, переважно з Англії. До того ж царюванню відноситься і підстава в Москві першої аптеки, спочатку розрахованої на задоволення потреб царського двору.

Початок ХVII-го сторіччя відзначено явищем вельми знаменним в історії російської медицини, a саме: установою Аптекарського наказу, тобто центрального урядового встановлення, в якому зосередилося ведення всього лікарського справи; створенням його внесена була відома система в сферу піклування про народне здоров'ї.

Внутрішня організація Аптекарського наказу була аналогічна організації і всіх інших наказів Московської держави. Аптекарському наказу надавалося вельми важливого значення, що видно з того, що на чолі цієї установи завжди стояли вельми заслужені бояри, що користувалися особливою довірою государів. Йому був підвідомчий обширний контингент осіб, доторканним до лікарської справи. У склад цього персоналу входили такі посадові особи:

1. Доктора. Під докторами розумілися, власне, лікарі-терапевти, які лікували внутрішні хвороби.

2. Лекаря, т. е. хірурги, - як вони і називаються в іноземних оригіналах справ Аптекарського наказу. Лекаря завжди строго отграничивались від докторів. Та...


Назад | сторінка 5 з 11 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: «... Для Москви і для її населення». Громадського піклування в Москві в ос ...
  • Реферат на тему: Особистість князя Рюрика і його етнічна приналежність за даними російських ...
  • Реферат на тему: Особистість священика Сильвестра в епоху царювання Івана IV Грозного
  • Реферат на тему: Художнє осмислення образу князя Кия в романi В. Малика "Князь Кий" ...
  • Реферат на тему: В.О. Ключевський про епоху Івана Грозного