ізації обумовлено, з одного боку, різноманітністю вироблених в сільському господарстві продуктів, а з іншого боку, подальшим розвитком кожної галузі і району з різними природними і економічними умовами. Це основа планомірного і комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва, формування зональних агропромислових комплексів, розробки цільових програм спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва, в тому числі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції.
У подальшому вдосконаленні розміщення, розвитку багатоукладних форм організації і власності, спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва важливе місце займають більш повний і всебічний облік і оцінка природних та економічних умов регіону в метою уточнення розміщення найважливіших галузей сільського господарства: рослинництва і тваринництва. Це дає можливість у розвитку сільського господарства кожного району країни передбачати і забезпечувати:
- найбільш ефективне використання виробничих ресурсів (земельних, водних, матеріальних, трудових);
- оптимальне рішення задач різних форм господарювання та організації спеціалізованого сільськогосподарського виробництва;
- науково обгрунтоване і раціональне розміщення сільськогосподарських підприємств, що виробляють продукцію на промисловій основі.
Третья група - це особливості, потребують обліку питань соціально-економічного розвитку сільського господарства і ряду важливих сторін його відносин з державою, підприємствами і організаціями інших галузей народного господарства і ЛПК. Сюди відносяться проблеми:
- підвищення рівня усуспільнення виробництва; розвитку багатоукладних форм власності;
- зменшення суттєвих відмінностей між містом і селом;
- підготовки та забезпечення сільського господарства кваліфікованими кадрами масових робітничих професій та фахівцями з вищою і середньою освітою;
- закріплення на сільськогосподарських підприємствах кадрів відповідно із зростанням технічної озброєності виробництва і збільшенням значення для сільських трудівників таких соціально-економічних чинників, як задоволеність умовами праці, рівнем її оплати, культурно-побутовими умовами життя;
- розробки та впровадження науково обгрунтованих заходів з охорони праці, попередження травматизму, оздоровлення умов і вдосконаленню режимів праці та відпочинку.
1.1 Фактори і резерви зростання продуктивності праці
Під чинниками зростання продуктивності праці слід розуміти будь-які позитивні процеси або окремі суттєві явища в розвитку сільськогосподарського виробництва, що впливають на зниження величини витрат праці в розрахунку на одиницю продукції. У сільському господарстві найважливішими чинниками зростання продуктивності праці є інтенсифікація, комплексна електромеханізаціі виробничих процесів, хімізація і меліорація, рівень розвитку сільськогосподар...