насильницьке і жорстоке винищення людей, проти загрози якого завжди виступав Ярослав Івашкевич - щирий борець за мир і дружбу між народами.
1.5 Сучасна польська проза (друга підлогу. XX - XXI ст.) br/>
Протягом останніх десяти з половиною років Польща пройшла довгий шлях розвитку і стала сучасним правовою державою. Після 1989 р. польський суспільство мало вивчити механізми демократії, яка не діяли протягом останніх 50 років. Народжувалися чергові партії, розколювалися, об'єднувалися і ділилися знову. Це була природна реакція на півстолітнє відсутність політичних свобод. Підсумки останніх років в області внутрішньої політики можна вважати позитивними. Принципи державного устрою Польщі відображають цінності, характерні для країн європейської правової культури: суверенність народу, суверенність і незалежність держави, правова держава, політичний плюралізм і свободу діяльності політичних партій, поділ влади, повагу людської гідності, що означає дотримання прав і свобод особистості [6].
Сучасна польська проза - це спроба самоствердження в новому просторі об'єднаної Європи, куди поляки повернулися після тривалого радянського застою. Спроба вибудувати нові відносини - з німцями, з росіянами, з власним минулим. Драматизм багатьох романів викликаний трагічним досвідом адаптації. Саме ця особливість і емоційність пояснює успіх польської прози у російської аудиторії [7]. p> Відомими письменниками цього часу є Ольга Токарчук, Стефан Хвин, Януш Вишневський, Михайло Вітковський. Загальна особливість "нових" авторів у тому, що вони використовують один і той же літературний прийом. Це прийом В«чужої мовиВ», монологу від В«підставної особиВ», тобто, письменники поперемінно віддають свій голос то одному, то іншому персонажеві. Всі книги авторів написані про сьогоднішньому дні, але в кожній з них є В«провалиВ» в минуле. Це минуле, в Залежно від віку автора, знаходиться в різних областях історії. Таким чином, письменник домагається ілюзії об'єктивності, обсягу [8]. p> Однією з яскравих представниць польської літератури вважається Ольга Токарчук - найулюбленіший автор польських читачів різного віку, книги якого розкуповуються величезними тиражами, а також письменниця, яка здобула найбільшу увагу польської критики. Вона автор творів: В«Подорож людей Книги В»,В« Будинок денний, будинок нічний В»,В« Останні історії В». Токарчук не дає остаточних відповідей, світ можливого стає у неї невід'ємним доповненням реальності. У напруженості між зрозумілим і незбагненним розгортається людське життя, яка завжди являє собою виклик, ніколи не вписується в готові схеми та стереотипи і постійно вимагає все нових інтерпретацій - в тому числі і художніх.
У творі В«НомериВ» Токарчук розповідає про готель В«КепіталВ», де зупиняються тільки багаті люди. Головна героїня - покоївка, якій В«належить весь третій поверх В». З того моменту, як дівчина перетворюється на покоївку, знімаючи В«власні кольори, свої безпечні запахиВ» і стаючи В«Голою в біло-рожевій уніформіВ», вона починає по-іншому дивитися на коридор, перестає принюхуватися, вслухатися, її цікавлять лише В«пронумеровані прямокутники дверей В». Кожен номер, в який входить покоївка, відкриває новий світ, має свою неповторну історію, свою національність.
Номер 220 порожній, він безликий і не має свого запаху. Але якщо тут селиться жінки, то вони В«Інстинктивно намагаються перетворити готельний номер в сурогат рідного домуВ», а якщо чоловіки, то покоївка може сподіватися на чайові, адже В«чоловік вільний тільки тоді, коли платить В». p> В«Наступний номер 224, в якому живе подружжя японців В». Тут Токарчук описує яскраві особливості, які притаманні тільки цієї нації. Номер елегантний, але виглядає нежитловим, тут немає випадково розкиданих речей, завжди панує порядок і спокій, В«Японці завжди залишають невеликі чайовіВ». У В«маленькому храміВ» свій особливий світ, де все йде неквапливо, своєю чергою.
Настає час снідати, час, коли зустрічаються В«біло-рожеві принцесиВ» і решті багатонаціональний персонал готелю. Тут і індіанка, та італійка, і югославка, але кастілець Педро говорить, що всі народи колись В«становили великі сім'ї, хоча і не знали один одного, і міцним у всьому цьому були тільки слова В»іВ« колись говорили на одній мові В».
У 226 тільки що заселився араб. І героїня розуміє, що В«ніщо не змінилося з тієї пори, про яку розповідав Педро. Інакше виглядають готелі і багаж, але мандрівка триває В».
227 просякнутий запахом сигарет, алкоголю і безладу. Тут мешкає англієць, або німець, або француз, який доглядає за своєю зовнішністю і боїться постаріти. А покоївка відчуває себе В«сестрою милосердяВ» і прийшла В«відпустити їй усе гріхи В».
У номері 223 живуть молоді американці. І цей номер по-американськи беспорядочен, по-дитячому потворний, а В«кімната схожа на невелике поле битвиВ». І тут покоївка починає поспішати, поглядати на годинник, намагається В«мерщій вир...
