с. осетин.
Створення великої кількості національної інтелігенції дало можливість Осетії надати братську допомогу сусідніх народів, особливо народам Дагестану і Чечено-Інгушетії, гостро нуждавшимся в період культурного будівництва в кадрах. З Осетії посилали в сільські місцевості цих республік вчителів, лікарів, зоотехніків і т. д.
Розвиток народного освіти у осетинів було пов'язано безпосередньо із зародженням у них писемності (друга половина XVIII ст.). Проте спроби створення своєї писемності, як свідчать епіграфічні пам'ятники (зокрема, Зеленчукська, Нузальскій і знайдений нами в 1959 р. в Трусовском ущелина), робилися ще предками осетин. p> Важливою подією другий половини XVIII в. є складання у м. Моздоку архієпископом Гаєм Такаовим і священиком Павлом Генцауровим першої осетинської друкованої книги - В«Початкове вчення людиною, хотящим вчитися, книга божественного писання В», надрукованій у Московській друкарні в 1798 р. древніми слов'янськими літерами. Видання такої книги мало на меті навчання учнів Моздокской осетинської школи рідною мовою, що давало можливість більш успішної підготовки їх у священики і місіонери і відправки їх у гори. Ще раніше спроби створення осетинської писемності (На грузинській графічної основі) робилися і грузинськими місіонерами, надрукували, за даними Джанашвілі, в 1753 р. першу осетинську кнігу.Значітельную роль у розвитку осетинської писемності зіграв ш Вестн осетинський просвітитель кінця XVIII - початку XIX в. Іван Ялгузідзе, про який вже згадувалося вище. Йому належить також ряд перекладних книг з грузинського та російської мов, які безсумнівно сприяли розвитку культурних зв'язків між цими народами. Після смерті Ялгузідзе, в 1830 р., припинилося видання осетинських книг на грузинському шрифт. В«Заміна грузинського алфавіту російським об'єктивно відкривала більш сприятливі умови для залучення осетин до російської культури В». Велике значення в цьому відношенні мало переселення значної частини осетинів на рівнину і близьке спілкування їх з сусідніми народами, зокрема з російськими посол гідами, а також відкриття у Владикавказі та інших містах сонорного Кавказу навчальних закладів, де багато осетини навчалися на російською: мовою. p> Перша половина XIX в. ознаменувалася початком наукового вивчення осетинської мови російським академіком А.М. Шегреном, який після дворічного перебування (1836 - 1837) в Осетії надрукував у виданні Академії наук В«осетинську граматику з коротким словником осетино-російським і російсько-осетинським В». Ця книга сприяла але тільки розвитку осетинської писемності на російській основі, але і зближенню осетин з іншими народами, зокрема з російською.
З 80-х років XIX ст. починається новий етап у вивченні осетинської мови, пов'язаний з діяльністю іншого російського вченого, В. Ф. Міллера, який вніс великий внесок у розвиток всієї осетинської культури. Він займався вивченням осетинської мови в порівняльному плані з іншими іранськими мовами. В. Ф. Міллер, багато зробив також в області осетинського фольклору, етнографії, археології, лексики і т. д. Велика заслуга цього вченого полягала і в тому, що он, досконало володіючи двома діалектами осетинської мови, вніс істотні зміни і доповнення в шегреновскій алфавіт, намагаючись досягти більшої точності в передачі осетинських звуків. У цілому створена Шегреном і Міллером осетинська писемність послужила потужним поштовхом для розвитку культури і освіти в Осетії. Вона В«розбудила, - як зазначає В.І. Абаєв, - що дрімали сили обдарованого народу В»Справді, майже вся друга половина XIX ст. і подальший передреволюційний період в Осетії характеризуються безперервним зростанням національної інтелігенції, вихованням кадрів в самих різних галузях господарства. Серед передової частини осетинської інтелігенції пробуджується великий інтерес до історії свого народу, його культурі та побуті.
У радянський час почався новий етап всебічного дослідження осетинського мови та розвитку осетинської писемності. Неоціненна заслуга в розробці багатьох проблем осетинської мови - його історії і спорідненості з скіфським мовою, а також визначення в ньому наявності кавказького субстрату, його діалектних відмінностей і т. д. - належить В.І. Абаєву, заслужив широке визнання своїми фундаментальними працями в галузі осетіноведенія і іраністики в радянській та зарубіжній науці. Великий внесок у вивчення мови осетин вніс відомий грузинський іраніст проф. Г. С. Ахвледіані, а також деякі осетинські лінгвісти.
У ході культурного будівництва у осетин, як і в інших народів, були свої труднощі і помилки. Однією з таких великих помилок, як правильно наголошувалося, був переклад в 1923 р. осетинського алфавіту з російської на латинську основу, що створило додаткові труднощі в навчанні дітей, у друкуванні підручників, книг, газет, журналів.
Для сусідніх народів, що мали арабський алфавіт, перехід на латинську основу був всупереч думці деяких авторів безсум...
