ої є пародія та стілізація. У Основі Першої лежить трансформація, в Основі Другої - Імітація гіпотексту .
Стілізація. При стілізації вихідний текст не піддається змінам, імітується лишь его стиль, тому при такого роду наслідуваннях вибір предмету не має значення. На Відміну Від пародії, Імітація стилю не має на увазі буквального відтворення тексту. Колі Імітація Полягає в наслідуванні стилю, то вона має формальний характер и зовсім НЕ предполагает Збереження сюжетом твору, Який імітується. До того ж об'єктом стілізації є не конкретні твір, а стиль автора в цілому, ЗАГАЛЬНІ Особливостігри которого можна вібрато з будь-якіх его книг. Отже, головна відмінність стілізації та наслідування: літературний твір назівають стілізацією raquo ;, если ВІН более схожий на наслідування, чем на орігінальність, и автор тою чи іншою мірою розуміння відтворює написань Ранее твір, що не затьмарюючі его.
Ще одна прояв Відкритої інтертекстуальності - допісування чужого тексту.
Свою свою систему класіфікації інтертекстуальних зв язків и елементів предложили Н. А. Фатєєвої, яка віділіла типологічно Шість класів інтертекстуальних елементів [19,42], Які обслуговують Різні види міжтекстовіх зв язків:
) власне інтертекстуальність, конструкція текст у тексті raquo ;, что Включає цитати й алюзії;
) паратекстуальність, что характерізується співвідношеннямі заголовок-текст raquo ;, епіграф - текст raquo ;;
) метатекстуальність, что характерізується створеня конструкцій текст про текст raquo ;;
) гіпертекстуальність, что характерізується створеня пародій на прецедентні тексти;
) архітекстуальність, что характерізується жанрові зв'язком текстів;
) інтертекстуальні явіща: інтертекст як троп, інтермедіальні тропів, запозичення прийому, впливи в області стилю.
У тіпології, запропонованій Н. А. Фатєєвою [20; 25-36] віділяють паратекстуальність, або відношення тексту до свого заголовку, епіграфу, Післямови. Тема містіть у Собі програму літературного твору и ключ до его розуміння. У зовнішньому прояві заголовок постає як метатекст по відношенню до самого тексту, у внутрішньому - як субтекст єдиного цілого тексту. Тому, коли заголовок Виступає як цитата в чужому тексті, ВІН є інтертекстом, відкрітім для різніх Тлумачення.
Епіграф - Наступний после заголовку щабель Проникнення в текст, что находится над текстом и співвідносіться з ним як з цілим. Сама необов язковість епіграфа Робить его особливо значущих. Як композіційній прийом епіграф Виконує роль Експозиції после заголовку, но перед текстом, предлагает троянд яснення або загадки для прочитання тексту в его відношенні до заголовку. Через епіграфі автор відкріває зовнішню межу тексту для інтертекстуальних зв'язків та літературно-мовних віянь направлений різних епох, наповнюючі и розкріваючі Внутрішній світ свого тексту.
Метатекстуальноість, или создания конструкцій текст про текст raquo ;, характерізує будь-який випадок інтертекстуальних зв'язків, оскількі не важливо Що це - цитата, алюзія, заголовок або епіграф, - всі смороду віконують функцію представлення власного тексту в чужому контексті. У контрастом з ними переказ, варіація, допісування чужого тексту и інтертекстуальна гра з прецедентного тексту представляються собою конструкції текст у тексті про текст .
Типологія інтертекстуальних елементів Н. А. Фатєєвої віділяє такоже Такі елементи: гіпертекстуальність, архітекстуальність та інтертекст як стежок. Гіпертекстуальність є способом пародіювання одним текстом Іншого. Архітекстуальність є жанрові зв'язком текстів. Крім того, інтертекст может розглядатіся як стежок або стилістична фігура.
Інтертекстуальність и масова література
Щоб досягнутості комерційної мети, автору мас літ необходимо Встановити контакт з читачем, тому основного функцією інтертексту у Цьом Пласті літератури досліднікі візнають фатична: помощью міжтекстовіх зв'язків візначається поле взаємодії автора и читача, спільність культурних, релігійніх, політічніх інтересів, встановлюються отношения свой-чужій. Алюзії, цитати стають Звернення до певної категорії реціпієнтів. Если читач немасової літератури має впізнаті запропоновану ПОСИЛАННЯ, щоб перейти в розряд «своих», то в масовій літературі дива «своим» - Завдання автора. Звідсі принципова особлівість реализации цієї Функції у вітчізняній масовій літературі: автор, апелюючі до аудіторії різновікової, багатонаціональній и багатоконфесійній, прагнем урізноманітніті інтертекстуальні вставки, розшіріті коло залучених текстів - джерел.
У масовій літературі інтертекст - Це не діалог автора зі світовою культурою, зі своими літерату...
