основою: об'єкт устремлінь представлений у свідомості в «холодної» раціональної, тобто неактуальною формі, віддалений від людини в часі і просторі, а «конкурент» знаходиться поряд і «спокушає» його, представлений у свідомості в пережитої формі »[26, с. 159]. Думається, Д.Н. Узнадзе був близький до істини, коли писав: «в основі вольового поведінки лежить створювана самим суб'єктом фіксована установка, наштовхується на неактуальну потреба» [21, с. 57]. Але волі протистоять не тільки емоційні потяги і бажання. Так, втягнувшись в якусь справу, людина насилу перемикається на іншу діяльність, суб'єктивно більш значущу і важливу, бо розпочата раніше діяльність стабілізована завдяки фіксованій мотиваційної установці, яку важко «переламати». Для цього потрібно мобілізувати сили свого Я і подолати емоційний дискомфорт, що виникає в процесі гальмування фіксованої установки - внутрішнього бар'єру. Розвиток волі відбувається в ході накопичення досвіду успішного подолання таких мотиваційних бар'єрів і виражається в певних змінах в особистості. Яке психологічний зміст цих змін? Можна припустити, що розвиток волі відбувається в результаті змін, які зачіпають різні ланки механізму саморегуляції поведінки, і, перш за все в результаті формування сильних стійких індивідуально-мотиваційних установок, що проявляються в різних ситуаціях. Можливо, тут відбувається також певною мірою «перенесення» установок з однієї ситуації в іншу. Крім того, можна припустити, що дієвість вольових установок зростає в міру адаптації суб'єкта до супроводжуючих вольовий процес дискомфортним емоційним станам, з одного боку, і посилення у особистості витривалості стосовно дискомфортним станам - з іншого. Все це веде до оптимізації (полегшенню) процесу подолання внутрішніх бар'єрів.
Бар'єри забезпечують психогенез діяльності. Сенс та призначення останньої полягає в подоланні перешкод, що заважають задоволенню потреб. При цьому потреба виступає як енергетична основа руху, як його умова. А причиною є бар'єр. Під його впливом потреба переходить в мотив і приходить в рух вся діяльність. Діяльність не тільки розвиває, але й сама розвивається. Цей процес відбувається, зокрема в ході подолання різних бар'єрів, які послідовно змінюють один одного і відрізняються своїм змістом. На першій фазі під впливом ціннісно-інформаційних бар'єрів розвиваються ціннісні відносини, здатність орієнтуватися в нових ситуаціях, здійснювати вибір цілей з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов. Друга фаза вчить планувати, третя - розвиває майстерність виконання, четверта - навички самоконтролю і т.д. Для розвитку діяльності важливе значення має оптимальна складність і трудність подолання бар'єрів на кожній її фазі, «генеруючої» внутрішні напруження. Це - умова формування творчого підходу до діяльності.
Психологічні бар'єри можуть стати джерелом протиріч, з яких виникають конфлікти, конфліктні ситуації. Тому доцільно розглянути поняття конфлікт.
Поняття конфлікту широко розглядається філософськими, соціологічними, психолого-педагогічними та іншими гуманітарними дисциплінами, що вивчають людини у всьому різноманітті його сутності і життєдіяльності. Використовуючи накопичені в рамках 11 наук знання про конфлікт, утворюється нова наука - конфліктологія.
Конфліктологія - це наука про закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів, а також принципах, способах і прийомах їх конструктивного врегулювання. На сьогоднішній день предметом розгляду конфліктології все більше стають проблеми врегулювання та практичної роботи з конфліктами.
У контексті проблематики цієї роботи найбільш цікаві дослідження з конфліктології А.С. Бєлкіна, А.Я. Анцупова, Н.Ф. Вишняковій, пов'язані з подоланням психологічних бар'єрів і вирішенням конфліктних ситуацій у педагогічному спілкуванні з учнями в процесі навчання.
Так під психолого-педагогічними конфліктами розуміється протиріччя, що виникають у педагогічному спілкуванні у зіткненні вимог, інтересів педагогів та учнів, які потребують у вирішенні та гармонізації відносин. Однак А.С. Бєлкін вказує, що «не всякий конфлікт, що виникає в школі, можна вважати педагогічним, тобто мають пряме відношення до навчально-виховному процесу» [3, с. 61]. Педагогічні конфлікти можна тоді віднести до категорії педагогічних, коли вони пов'язані побічно або безпосередньо з навчанням, вихованням, з впливом на психологічний клімат навчального закладу »[3, с. 61].
Конфлікт - багатовимірне явище, яке має свою структуру, як сукупність стійких зв'язків, що забезпечують цілісність і відмінність від інших явищ. А Я. Анцупов виділяє в структурі конфлікту наступні компоненти: конфліктна ситуація, предмет і об'єкт конфлікту, суб'єкти (учасники, опоненти), умови протікання, дії сторін, прийоми...