ПП, нам видається, доцільним умовно розділити їх на три групи - визначення, пропоновані міжнародними організаціями, закріплені в актах законодавства та представлені в наукових колах. Ми ж у свою чергу, з метою аналізу різних точок зору наведемо по кілька визначень від кожної з груп, основний упор, зробивши при цьому на визначення, закріплені в актах законодавства ряду держав, з огляду на те, що в них, як правило, відбивається високий рівень теоретичних досліджень, і практікооріентірованность на сферу правового регулювання.
У найбільш вузькому сенсі, на наш погляд, поняття ДПП визначається у Міжнародному валютному фонді, як домовленості, за якими приватний сектор надає активи та послуги інфраструктури, традиційно надаються державою, такі як лікарні, школи, в'язниці, автодороги, мости, тунелі, залізниці і водогосподарські та очисні підприємства, при цьому значний ризик переходить від держави до приватного сектору [10].
Вузьке розуміння даного терміну пов'язане нами, насамперед, з конкретним визначенням предмета ДПП і зведенням його лише до певних інфраструктурних об'єктах та суспільних послуг.
Істотно більш загальні визначення пропонуються Європейським інвестиційним та Світовим банками. Європейський інноваційний банк розглядає ДПП як загальні поняття для відносин між підприємницьким сектором і структурами державного сектора з метою залучення ресурсів та кадрового потенціалу приватного сектора для надання допомоги у виробництві суспільних благ і послуг. Відповідно до визначення Світового банку, державно-приватне партнерство - це угоди між публічній і приватній сторонами, які укладаються у зв'язку з виробництвом і наданням інфраструктурних послуг для залучення додаткових інвестицій і підвищення ефективності бюджетного фінансування [7].
Що ж стосується законодавчого досвіду, в визначення дефініції поняття ДПП, ми вважаємо доцільним, на увазі спільності історико-культурного розвитку, схожих тенденцій розвитку економіки після розпаду СРСР, і ряду економіко-політичних інтеграційних процесів між країнами, розглянути законодавство Російської Федерації, Республіки Казахстан та України.
У Російській Федерації (далі - РФ), єдиного закону про ДПП, поки немає, проте Міністерством економічного розвитку РФ підготовлений проект Федерального закону РФ Про основи державно-приватного партнерства в Російській Федерації № 238827-6 (далі - законопроект про ДПП в РФ), який 26 квітня 2013 був прийнятий в першому читанні Державною думою Федеральних зборів РФ.
У теж час, починаючи з 2006 р закони про ДПП приймалися на регіональному рівні і діють, на сьогоднішній день, більш ніж у 60 суб'єктах РФ. Серед яких, дослідниками в даній області Макаревич В.Д, Темніцкая О.А. та ін., особливо виділяється Закон Санкт-Петербурга від 25 грудня 2006 № 627-100 Про участь Санкт-Петербурга в державно-приватні партнерства як один з найбільш пророблених.
У п.1 ст. 4 цього Закону під ДПП розуміється взаємовигідне співробітництво міста з російським або іноземним юридичною або фізичною особою або об'єднанням юридичних осіб у реалізації соціально значущих проектів; проектів, спрямованих на розвиток освіти, охорони здоров'я, соціального обслуговування населення, фізичної культури, спорту, культури, туризму, транспортної та інженерної інфраструктури, інфраструктури зв'язку та телекомунікацій в Санкт-Петербурзі, на основі укладення та виконання угод, у тому числі концесійних [11].
У п.1 ст. 3 законопроекту про ДПП РФ під ДПП розуміється взаємодія публічного і приватного партнерів, здійснюване на підставі укладеного за результатами конкурсних процедур угоди про ДПП, спрямованого на підвищення якості та забезпечення доступності послуг, що надаються населенню, а також на залучення в економіку приватних інвестицій [12].
У ст. 1 Закону України від 1 липня 2010 року № 2404-VI Про державно-приватне партнерство під ДПП розуміється співпраця між Україною, територіальними громадами в особі органів державної влади та місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами) на основі договору [13].
У Республіці Казахстан також поки відсутній спеціальний закон про ДПП, проте активно ведеться робота з його розробки. Так в лютому 2015 було запропоновано змінити дефініцію поняття ДПП, закріплену в ст. 1 Проекту Закону Республіки Казахстан Про державно-приватне партнерство raquo ;, і викласти її в наступні редакції - під державно-приватним партнерством розуміється взаємодія державного партнера, з одного боку, і приватного партнера, з іншого боку, здійснюване на підставі укладеного за результатами конкурсних процедур угоди про державно-приватне партнерство, спрямованого на підви...