до застосування структурної лінгвістики у викладанні іноземних мов і рекомендувало її впровадження в навчальний процес на літніх курсах, організованих університетами на урядові субсидії, а також у районних центрах з вивчення іноземних мов.
Застосування структурного методу всіляко заохочувалося також керівництвом Асоціації викладачів нових мов-найбільшою організацією університетських викладачів англійської та іноземних мов. У 1952р. асоціація розробила програму поліпшення якості викладання іноземних мов в США.
Таким чином, підтримка таких впливових організацій, як Міністерство освіти США, Асоціації викладачів нових мов, Американська рада наукових товариств і Американське лінгвістичне товариство, сприяла розвитку та поширенню аудіолінгвального методу і в США, і за кордоном.
2.2 Лінгвістичні та психологічні основи
До розробки нових методів навчання в допомогу методистам було залучено визначні мовознавці, серед яких досить назвати такі імена, як Л. Блумфільд (L. Bloomfield), Б. Блок (B. Bloch), Дж.Л. Трейджер (LJ Trager) та інші.
Саме вони вважаються основоположниками структурального напрямки в методиці. Опублікування робіт Л. Блумфільд Outline Guide for the Practical Study of Foreing Languages ?? ( Короткий посібник до практичного вивчення іноземних мов ) і Б Блоку і Дж.Л. Трейджера Outline of linguistic Analysis ( Нариси з лінгвістичного аналізу ) стало першим кроком у розвитку методичного спрямування, яка отримала згодом назву аудіолінгвальний підхід (audio-lingual approach).
Розвиваючи ідеї Торндайка, біхевіористи, а саме прихильники теорії закріплення raquo ;, прийшли до висновку, що навичка виробляється найбільш успішно, якщо багаторазово створювати подібну ситуацію, стимулюючу одну і ту де реакцію. А якщо ця реакція заохочується, то вона закріплюється. Таким чином була вироблена схема формування досвіду: стимул - реакція - нагорода.
За Блумфільд, мова (або мова) визначалася як форма поведінки людини. Поведінка ж складалося з навичок, що формуються завдяки повторюваності викликають їх стимулів. На перший план Блумфільд висував фізіолого-біологічну сутність мови. Відповідно і процес мовного спілкування опинявся біологічним актом, член на ряд фізіологічних стимулів і реакцій. Таким чином, мова, по суті, зводився до механізму подразнень і реакцій.
Основним об'єктом лінгвістичного дослідження, по Блумфільд, був речовий відрізок, даний у висловлюванні. Висловлення, як підкреслював автор, - це єдине, що об'єктивно дано лінгвістові і з чого має починатися лінгвістичний опис.
Основними принципами, на яких будується навчання мові, Л. Блумфільд вважав слухання і наслідування інформанта, тому важливо, щоб учень мав здатність наслідувати. Крім того, для успішного оволодіння мовою необхідні тренування і заучування напам'ять.
У формуванні вмінь читання велику роль, на думку Л. Блумфільд, грають усна робота над мовою, велика кількість вправ у слуханні і говорінні. Тому читання завжди повинно передувати усне вивчення матеріалу. Пропонований для читання матеріал не повинен представляти для учнів будь-яких мовних труднощів, а іншому випадку їм доведеться вдаватися до перекладу, який може спричинити за собою створення небажаних асоціацій.
Узагальнюючи положення, висловлені Л. Блумфільд з основних питань навчання іноземним мовам, модно прийти до наступних висновків.
. Навчання іноземним мовам у Л. Блумфільд носить виключно прагматичний характер.
. Практичне оволодіння мовою обмежується усній промовою: говорінням і розумінням мови на слух, навчання читанню визнається необов'язковим.
. Вся методика підпорядкована інтуїтивного принципом, згідно з яким навчання будується на основі безпосереднього сприйняття мовних фактів і наслідування готовим зразкам без їх теоретичного осмислення і безвідносно до мовного досвіду, набутому в рідній мові.
. Центральною фігурою педагогічного процесу є не вчитель, а інформант - носій мови, що вивчається.
Таким чином, ми бачимо у Л. Блумфільд повернення до натуральної методиці, коли вчили з голосу і все навчання зводилося до наслідування і заучування напам'ять.
Структуралісти зосередили свою увагу на функції, яку виконує даний клас мовних одиниць всередині одиниць наступного рівня (слів і пропозицій). Так, Ч. Фриз, на відміну від традиційної граматики, яка оперує категорією частина мови raquo ;, ділить всі слова на класи залежно від з функціональних особливостей та положення, яке вони займають. Формальні класи слів визначаються за допомогою субституції в заданих позиціях і зводяться до чотирьох функціональним класам. До першог...
