думок та їх закріплення в стратегічної лінії автора» [Ракітіна +2003: 252] (докладніше про взаємозв'язку тексту і дискурсу див. у п. 1.1.2.).
Відзначимо, що вивчення мовного матеріалу з погляду когнітивно-дискурсивного підходу значить відмова від аналізу культурної складової. Розмірковуючи про значущість когнітивно-дискурсивного підходу в лінгвістиці та про значення робіт Е.С. Кубряковой, Л.І. Гришаєва стверджує: «Звернення до вивчення мови як однієї з найбільш потужних і ефективних семіотичних систем, в яких існує і які використовує для своїх цілей людина, набуває особливої ??значущості, оскільки мова як культурний код і речемислітельная діяльність як одна з найбільш значущих видів його соціальної активності присутні в кожному акті пізнання і комунікації. З цієї причини вивчення того, що являє собою мову, сьогодні об'єктивно немислимо без опису функціонування мови в тій чи іншій культурному середовищі. Це положення є закономірним висновком з трактування мовної компетенції в тісному зв'язку з соціокультурної, а властивостей тих чи інших мовних засобів і способів? як вербалізуется результати концептуалізації і категоризації пізнаних відомостей в актуальних комунікативних умовах. Останнє з неминучістю передбачає акцент на культурній специфічності як обох названих процесів, так і результатів когнітивної діяльності, тобто культурно специфічної картини світу, цієї, за влучним висловом Е.С. Кубряковой, сукупності гетерогенних, гетерохрон і гетеросубстантних відомостей про світ »[Гришаєва 2009: 95-96]. Важливим для цього дослідження, що припускає використання порівняльного методу для аналізу матеріалу російською та французькою мовами, представляється і наступну тезу дослідника: «виявити специфіку дискурсивної діяльності та ... пояснити вибір засобів реалізації інтенції комуніканта можна тільки через Контрастивное дослідження, тобто через послідовне зіставлення однопорядкові і односущностних одиниць аналізу на прикладі принаймні двох лінгвокультурах »[Гришаєва +2009: 96].
Когнітивний підхід представляється релевантним для цього дослідження, оскільки, як зазначає Е.С. Кубрякова «кожне мовне явище може вважатися адекватно описаним і роз'ясненим тільки в тих випадках, якщо воно розглянуто на перехресті каганець і комунікації». Мета даного підходу? «Не тільки поставити у відповідність кожній мовній формі її когнітивний аналог, її концептуальну або когнітивну структури (пояснюючи тим самим значення або зміст форми через певну когнітивну структуру думки або знання), але і пояснити причини вибору або створення даної« упаковки »для даного змісту» [Кубрякова +2004: 37].
. 2 Дискурс vs. текст
Питання про термінологічному визначенні дискурсу залишається відкритим, проте більшість дослідників вказують, що дискурс може визначатися тільки у зв'язку з поняттями «текст» і «мовлення» (докладніше див. [Андронкіна 2008: 88]).
На взаємопов'язаність понять «текст» і «дискурс» у своїх роботах вказують ряд сучасних російських вчених. Вони, зокрема, зазначають:
що дискурс являє собою «мова, занурену в життя», « текст , узятий в подієвому аспекті »[Арутюнова 1990];
на думку В.П. Конецкая дискурс ? це ціла серія висловлювань, об'єднаних темою і ситуацією спілкування, де реалізуються мовні акти, «творений» у промові зв'язний текст [Конецкая 1997];
у В.Є. Чернявської дискурс розуміється як конкретне комунікативна подія, що фіксується в письмових текстах та усного мовлення, здійснюване в певному когнітивно і типологічно обумовленому комунікативному просторі [ Чернявська 2006];
В.І. Карасик вказує, що дискурс ? це текст в ситуації реального спілкування [Карасик 2000];
на думку А.А. Кибрик дискурс являє собою комунікативну ситуацію, що включає свідомість комунікантів (партнерів спілкування) і створюється в процесі спілкування текст [Кибрик 2008].
В.В. Богданов пропонує розглядати мова і текст як два аспекти дискурсу. «Не всяка мова піддається текстовому перекодированию, і далеко не будь-який текст можна« озвучити », - стверджує дослідник [Богданов 1990: 3]. Внаслідок цього дискурс розуміється широко - як все, що говориться і пишеться, іншими словами як «мовна діяльність», що представляє собою в той же час і «мовний матеріал», причому в будь-якій його репрезентації - звуковий або графічної. Текст (у вузькому сенсі) розуміється як «мовний матеріал, фіксований на тому чи іншому матеріальному носієві з допомогою нарисної листи (зазвичай фонографічної або ідеографічного). Та...
