рукції [14: 67].
В.З. Панфілов, наприклад, розмежовує два типи модальних значень, прямо називаючи їх: 1) об'єктивними (онтологічними) і 2) суб'єктивними (персуазивність) і описує їх наступним чином: Перша з них відображає характер об'єктивних зв'язків, готівки в тій чи іншій ситуації, на яку спрямований пізнавальний акт, а саме зв'язку можливі, дійсні та необхідні. Друга висловлює оцінку з боку мовця ступеня пізнаності цих зв'язків, тобто вона вказує на ступінь достовірності думки, що відбиває дану ситуацію, і включає проблематичну, просту і категоричну достовірності [22: 39]. Розмежування цих типів модальності на основі наведених критеріїв стосується більшою мірою рівня їх експлікації: об'єктивна модальність реалізується на рівні синтаксичного членування пропозиції, а спосіб дієслова і модальні дієслова є її мовним вираженням. Суб'єктивна ж модальність реалізується на рівні логіко-граматичного членування і виражається інтонаційними засобами і службовими словами.
Таким чином, терміни об'єктивна модальність і суб'єктивна модальність розуміються як, відповідно: 1) затвердження або незатвердження реальної дійсності і 2) відношення суб'єкта до повідомляємо або описуваної ситуації, включаючи експресивно-емоційну сторону висловлювання [24: 107-108].
При порівнянні об'єктивної і суб'єктивної модальностей очевидно така якість останньої, як необов'язковий факультативний характер. Однак, дуже часто суб'єктивно-модальні значення, експресивно забарвлені і не завжди піддаються точному визначенню, присутні у реченні. Їхнє коло дуже широкий і різноманітний, так само, як різноманітні і різнорідні мовні засоби їх вираження. Ставлення говорить доповідомляємо передається: інтонацією, спеціальними синтаксичними конструкцією, словопорядка, повторенням слів, поєднаннями знаменних слів із частками, вигуками, вступними словами та сполученнями слів (модальними словами), а також різноманітними комбінаціями цих коштів [28: 709-710].
Досить поширена точка зору, згідно якої модальні слова (у французькій термінології - adverbes modaux, adverbes de phrase) служать основним засобом вираження суб'єктивної модальності. Вони позначають модальність висловлювання в цілому або окремих його частин, перебуваючи поза пропозиції, поза зв'язку з якими-небудь певними словами. За визначенням В.В. Виноградова, модальні слова як особливий граматичний тип виступають у ролі стилістичного ключа, що відкриває модальність пропозиції. Іноді вони виправдовують, мотивують вибір або вживання окремих слів, підкреслюючи їх експресію raquo ;. Модальні слова визначають точку зору мовця особи на утримання його висловлювання.
Модальні значення, передані модальними словами, різноманітні і численні:
а) одні можуть вносити у вислів значення предположительности, невпевненості: probablement, peut-? tre, possible ... (в російській мові: ймовірно, можливо, може бути і т.д.);
б) інші, навпаки, можуть виражати впевненість, переконаність мовця в тому, що їм висловлюється:? coup s? r, certainement ... (в російській мові: звичайно, безумовно, точно ...);
в) це може бути емоційна та інтелектуальна оцінка сообщаемого: par chance, malheureusement ... (в російській мові: на щастя, неприємно ...);
г) це може бути оцінка достовірності: certes, s? rement, peut-? tre ... (в російській мові: точно, звичайно, може бути ...);
д) це може бути ступінь звичаєвості/незвичайності того, про що повідомляється:? videmment, naturellement ... (в російській мові: природно, в порядку речей ...);
е) це може бути джерело повідомлення:? coup s? r ... (в російській мові: достовірно ...);
ж) це може бути характеристика того, як виражено повідомлення: dommage, grand dommage ... (в російській мові: шкода, дуже шкода ...);
з) це може бути характеристика зв'язку частин або послідовності викладу: enfin ... (в російській мові: нарешті ...) і цілий ряд інших значень [15: 78-79, 97].
У зв'язку з вищевикладеним, дуже цінним видається думка В.Д. Девкина про те, що в розмовній мові суб'єктивний момент знаходить своє відображення особливо помітно: мовець не може піти від свого я і все, з чим йому доводиться стикатися, він включає в сферу своїх інтересів, займаючи певну позицію. Обставини, події, обстановка, що оточують його або мають до нього відношення люди потрапляють під оцінку. При всьому розмаїтті позицій суб'єкта до всього, що набуває для нього значення, виділяються два типи оцінки: позитивні і негативні в широкому сенсі слова, навколо яких групуються більш приватні випадки [14: 110]. Таким чином, бачимо, що категорія суб'єктивної модальності зближується з категорією оцінки. Однак вона не ідентична останньої,...
