[16, c.128].
У всіх відгуках про Чорного ченця увагу критиків зосереджувалося головним чином на фігурі центрального героя, значенні його галюцинацій. Всі інші персонажі представлялися другорядними або, як їх назвав Михайлівський, підсобними .
Великий інтерес викликала повість у зарубіжних дослідників і перекладачів.
Ж. Легра побачив у Чорного ченця сюжет не для повісті, а для роману. Легра писав Чехову 9 червня 1895 р .: Це цілий роман знервованого, утвореного російської людини raquo ;. Друга частина повісті здалася Легра зім'ятою, в порівнянні з початком, який було досить широко розказано raquo ;. Але для того, щоб писати роман, Чехов, з погляду Легра, повинен змінити значно свою mani? Re, і писати вже не тільки дрібними, чудно виробленими фразами raquo ;, а більше брати участь в описуваному. За словами Легра, Чехов-новеліст є жорстоким спостерігачем raquo ;, в романі ж треба спостерігати життя з любов'ю [15, c.12].
У 1903 р в Англії вийшла збірка Чорний монах та інші оповідання ( The Black Mouk and Other Tales ) (см.А.Л. Тове. Переклади Чехова в Англії і США. - Філологічні науки raquo ;, 1963 № 1, стор.145). Цей збірник вперше серйозно познайомив англійців з творчістю Чехова. Одночасно з Лонгом журнал Review of Revieng в 1898 р запитував Чехова про переведення та випуск у світ бажаних для видання повістей і оповідань, у тому числі і Чорного ченця [15, c.12].
Перекладачка Є. Конерт писала Чехову в 1896 р про те, що вона познайомилася з його розповідями. Особливо її увагу привернув Чорний монах raquo ;, і вона просила дозволу перевести його на німецьку мову [15, c.13].
А.Г. Константініді повідомляв Чехова 29 вересня 1900, що редакція одного грецького журналу, бажаючи представити своїм читачам твори сучасної російської літератури в грецькому перекладі raquo ;, звернулася до нього з проханням вибрати такі з найталановитіших і видатних письменників сучасної Росії raquo ;. Константініді у Чехова перевів Чорний монах raquo ;, Пасажир 1-го класу raquo ;, Твір мистецтва і Скрипка Ротшильда - Laquo; в повній впевненості, що грецька читаюча публіка оцінить гідно ці розповіді [15, c.14].
Отже, в перших відгуках критики на повість Чорний монах raquo ;, основному позитивних, намітилися кілька напрямків інтерпретації твору:
зближення змісту повісті з біографією та особистими переживаннями автора (Суворін);
висунення в якості головної теми дослідження психічної недуги;
висновок про Ковріну як про маленьку людину ??raquo ;, з ущемленим самолюбством;
основна проблема - співвіднесення ідеалу і дійсності.
Крім того, виявилися розбіжності у визначенні жанру. Нерідко критики називали Чорного ченця розповіддю. Зорієнтуватися в цих розбіжностях належало дослідникам ХХ століття.
Посилаючи свій переклад Чорного ченця на чеську мову, Єлизавета Била писала Чехову 6 травня 1896 р .: Мені особливо хочеться ознайомити нашу публіку з вашими творами. Поки я переклала для різних чеських газет майже всі розповіді з вашої книжки ( Орден laquo ;, Дітвора і ін.) І Чорного ченця [15, c.13].
За життя Чехова повість Чорний монах була перекладена на англійську, німецьку, польську, сербсько, фінська, французька і чеська мови.
У радянському літературознавстві повість Чорний монах також трактувалася неоднозначно. На думку Г.А. Бялого, ненормальним є не стільки порушення норми (хвороба Коврина), скільки сама норма, тобто такий стан світу, коли велич йде з життя і залишається тільки в мріях Маниак, тобто коли екстаз стає долею психічних хворих raquo ;. Г.А. Бялий формулює головний мотив повісті Чорний монах як Ненормально стан світу, в якому велич, дерзновенность і щастя залишаються тільки в мріях маніяків laquo ;, а психічно здорові люди хворі страшнішою, бо непомітною, хворобою - ординарністю. Страшна життя, в якому нічого не відбувається [6, c.310].
Особливу позицію в оцінці образу Коврина займає Е. Сахарова, яка стверджує, що Коврин - тонка, нервова, витончена натура raquo ;, глибока особистість, що присвятила себе служінню науці [38, c.62].
Ймовірно, чеховська повість дає підстави для різних трактувань і паралелей, проте не слід шукати в повісті і в образі Коврина чітких прив'язок до певної концепції або системі. А.П. Чехов неодноразово підкреслював, що в деякі епохи краще не мати строгих переконань, ніж дотримуватися чітких орієнтирів. В іншому випадку прагнення служити ідеї може призвести навіть суб'єктивно чесної людини до трагедії, що й відбулося з Ковріну.
На думку лі...
