ила у своєму есе про Льюїс Керрол англійська письменниця Вірджинія Вулф (1882-1941), «пригоди Аліси не можна віднести до дитячої літератури, але це книги, в яких ми стаємо дітьми». Втім, Гілберт Кіт Честертон (1874-1936) стверджував в статті, написаній до сторіччя з дня народження Льюїса Керролла в 1932 р, що інтелектуальні ескапади письменника призначалися для дорослих і що найкраще у Керролла написано зовсім не дорослим для дітей, а вченим для вчених (5).
Книги Керролла - це казка, переплетена з реальністю, це світ вигадки і гротеску. Подорож Аліси - це шлях, по якому вільно ковзає фантазія людини, вільного від тягот «дорослого» життя, тому персонажі, що зустрічаються на шляху, і пригоди, пережиті Алісою, так близькі дітям. Створена в сьогочасної пориві всесвіт Аліси потрясла весь світ. Напевно, ні один художній твір на світі не має стільки читачів, наслідувачів і ненависників, як твори Льюїса Керролла. Відправляючи Алісу вниз по кролячій норі, автор навіть не припускав, куди приведе маленьку героїню його фантазія, і вже тим більше не знав, як відгукнеться його казка в серцях мільйонів людей (жанрові риси європейської літ.сказкі).
У Росії Керролл користується широкою популярністю з кінця минулого століття. Казки про Алісу неодноразово (і з різним успіхом) переводилися і переказувалися на російську мову.
У перекладах 20-х - 40-х років В. А. Азова, вірші в перекладі Т. Л. Щепкиной-Куперник; А. Оленича-Гнененко, почасти продовжили стару традицію, з'явилося і нове: спроба буквального перекладу, по можливості наближеного до оригіналу. Так з'явилися _Конская мухf-кічалка, Драконова муха_, комаха _Сдобная бабка_, звернення _моя дорога старенька, Мок-Тартл, Римська Черепаха_ і багато іншого. Правда, казка Керролла при цьому мрачнел і багато втрачала. І справа не тільки в тому, що керроллівський каламбури, пародії, логічні зрушення raquo ;, реалізовані метафори raquo ;, весь іронічний лад його казок неможливо передавати буквально: виявилося, що за всім цим стоять більш глибокі понятійні відмінності двох систем, російської та англійської мови (10).
На російській мові казка Льюїса Керролла вперше вийшла в 1879 році під назвою «Соня в країні діва». Переклад був анонімним. Після цього «Алісу» переводили багато хто, в тому числі і Володимир Набоков під псевдонімом В. Сирин. У його інтерпретації Аліса стала Анею та зажила новим життям. Але ці перекладачі виходили з принципу русифікації, і тому в текстах з'явилися «губернія», «сибірський кіт». Буквалістськи був переклад Олександра Оленича-Гнененко (1893-1963), надрукований у 1940 році. Але при дослівному перекладі казки Керролла багато жартів абсолютно незрозумілі. У 1967 році в Софії вийшов переклад Н. М. Демуровой, який фахівці визнали найвдалішим. Пізніше «Аліса» Демуровой вийшла в серії «Літературні пам'ятники» і стала класикою, а сама перекладачка зайнялася англійської дитячої літературою (Елла Бікмурзіна. Телеграф «Навколо Світу»: Ігри розуму породжують Льюїса Керролла). Варто відзначити, що один з кращих перекладів здійснив Борис Володимирович Заходер (Льюїс Керролл. Пригоди Аліси в Країні чудес. Казка, розказана Б. Заходером. М., 1975).
Таким чином, казки-експромти Л. Керролла з повним правом можна назвати літературними. По-перше, і «Аліса в Країні Чудес», і «Аліса в Задзеркаллі», і «Полювання на Снарка» та ін. У своїй основі спираються на фольклорні традиції (персонажі, манера оповіді і т.д.). По-друге, в казках Керролла присутній ігровий початок, яке проявляється в загадках, різноманітних завданнях героям, всіляких перешкодах. По-третє, на відміну від традиційної казки, літературна казка має свого автора. Авторське начало в казках Керролла проявляється в словесних штампах («Цілком можливо», «Сказати по правді», «Чи бачиш» і т.д.). І, нарешті, літературна казка Л. Керролла з дивовижною гармонією поєднує в собі фантастичне і реальне: звичайна дівчинка Аліса потрапляє в казковий світ. Таким чином реальна основа виступає фоном для фантастичних подій.
Глава 2
. 1 Історія створення, ідею і композиція казок «Аліса в країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі»
Історія створення двох знаменитих казок Льюїса Керролла про Алісу має цілком певні часові рамки. І почалася вона 4 липня 1862 в околицях Оксфорда. У цей день доктор Доджсон, професор математики одного з Оксфордських коледжів, запросив своїх юних друзів - Лорін, Алісу і Едіт, дочок ректора Лидделла, здійснити прогулянку по Темзі. Разом з ними вирушив і молодий колега доктора Доджсона, викладач математики Дакворт.
Варто було йому побачитися з дівчатками Лідделл, як вони негайно вимагали від нього казку - і обов'язково власного твору. Він розповів їх стільки, що відмовити з кожним разом ставало все важче. Я дуже добре пам'ятаю, - писав докто...
