Не маючи можливості адекватно відреагувати на агресивну поведінку дорослих, агресивність дітей більше проявляється саме по відношенню до однолітків. Можливо, це теж частина осягнення ідеї і практики рівноправності, яка відкривається перед дитиною в спілкуванні з однолітками.
Сильним, як гальмуючим, так і спонукає до агресії, фактором є позиція дорослих, в зокрема батьків, стосовно агресивної поведінки дітей. У цьому плані заслуговує увагу спеціальна робота Р.С. Сирса, Є.Є. Маккобі і К. Левіна, присвячена питанню соціалізації агресії. У ній вказується, що в соціалізації агресії присутні два фактори, важливих і чітко розрізняються між собою. Перший - поблажливість (ступінь готовності батьків прощати своїх дітей). Другий - строгість покарання батьків дитини за агресивну поведінку. На основі комбінації цих факторів Р.С. Сірс і співавтори виділили чотири стилі батьківського реагування на подібну поведінку і відповідне їм число агресивних дітей. При цьому батьками найменш агресивних дітей виявилися ті, хто не був поблажливим, ні схильним до застосування покарань. Їх позиція полягала у засудженні агресії і доведення цього до відома дитини, але без суворих покарань у разі проступку.
Таким чином, теорія соціального навчання сконцентрувала в собі наступні уявлення про агресії і агресивності: агресивність формується в перебігу життя і, в Зокрема, в процесі соціалізації особистості; вирішальна роль у процесі формування у дитини навичок агресивної поведінки відводиться спостереженню за зразком, в якості якого можуть виступати старші члени сім'ї та однолітки референтної групи; агресивна поведінка може виконувати функцію адаптації до соціальних умов, яка є механізмом психологічного захисту, а в рамках протиправної поведінки - інструмента впливу; агресивність як психологічне явище в моральному плані нейтральна, оскільки залежно від соціалізації індивіда може призводити як до соціально одобрюваного поведінки, так і до протиправного [6].
Згідно мотиваційної теорії, зазначає Р.С. Немов, у людини є різні мотиваційні тенденції, пов'язані з агресивною поведінкою [7]. В«Тенденція до агресії - це схильність індивіда оцінювати багато ситуацій і дії людей як загрозливі йому і прагнення відреагувати на них власними агресивними діями. Тенденція до придушення агресії окреслюється індивідуальна схильність оцінювати власні агресивні дії як небажані і неприємні, викликають жаль і каяття совісті. Ця тенденція на рівні поведінки веде до придушення, избеганию чи осуду прояви агресивних дій В».
Мотив гальмування агресивних дій, на думку ряду авторів, виявляється вирішальним у актуалізації певних поведінкових тенденцій. Джерела гальмування при цьому можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.
Агресія виникає в внаслідок складного мотиваційного стану, в якому можна виділити як спонукають (ворожість, гнів), так і гальмуючі (культурні стереотипи, страх покарання за агресивне поводження, почуття провини) компоненти. Таким чином, у мотиваційній теорії агресивність - властивість особистості, що виражається в готовності до агресії, а агресія - є акт нападу як прояв агресивності.
У психолого-педагогічної літературі акцент робиться на вивченні агресивності як діяльності, спрямованої або проти здійснення прав і свобод оточуючих людей, або проти самого себе і має метою заподіяння зла, шкоди, збитку. Звідси в якості предмета вивчення виступає агресивності як комплексне властивість особистості, пов'язане з порушеннями психічного розвитку, "руйнуванням об'єктуВ», Совок пность факторів, що обумовлюють прояв агресивних дій. Суб'єкт, що заподіює шкоду, умовно називається В«агресорВ», а суб'єкт, якому заподіюють шкоду і який відчуває при цьому страх, образу іменується В«жертвоюВ» [1; 11]. p> Дане комплексне визначення включає в себе наступні приватні положення:
1. агресивне поведінка передбачає обов'язкове парне взаємодія (В«агресор - жертва В»);
2. агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;
3. жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного з собою звернення.
Такого роду підхід і трактування агресивності цілком зрозумілий, оскільки для педагога і психолога найчастіше агресія дійсно виступає як явище негативного плану. Разом з тим у багатьох областях природничо-наукового і гуманітарного знання агресивність закономірно розглядається не тільки в негативному, а й позитивному плані, маючи на увазі своєрідну захисну реакцію живої істоти на небудь зовнішні подразники, боротьбу за виживання в межах одного виду і т.п.
Аналіз проблем агресії і агресивної поведінки в перерахованих вище теоріях дозволяє помітити, що по ряду принципових позицій їх прихильники мають достатньо близькі точки зору. Не випадково концепції агресивності, розроблені рядом вчених, являють собою синтез позицій тієї чи іншої теорії, що свідчить про перспективності інтегративного підходу до вивчення агресивн...