мовних знаків» [20, с. 137], вибудування у Наступний чотірьох рівнях: 1) прагматичному, 2) семантичності (денотативному); 3) семантичності 2 (сігніфікатівному), 4) синтаксичному. Повна еквівалентність, чі власне еквівалентність, между текстом орігіналу и текстом перекладу досягається тоді, коли на всех чотірьох рівнях Значення віхідного тексту інваріантні значенням перекладних.
Ця концепція, підтрімана А. Швейцером, спірається на ідею про ті, что «прагматичний рівень займає найвищу місце в ієрархії рівнів еквівалентності. У Цій ієрархії існує така закономірність: шкірний рівень еквівалентності передбачає наявність еквівалентності на всех Вищих рівнях »[66, с. 85]. Прагматичний рівень еквівалентності, піднесеній до рангу домінуючого, складає ті необхідне комунікатівне ядро, без Якого еквівалентності НЕ может буті досягнутості. На мнение дослідника, «прагматичний рівень, что охоплює Такі жіттєво Важливі для комунікації факторі, як комунікатівна інтенція, комунікативний ефект, установка на адресата, керує іншімі рівнямі. Прагматична еквівалентність є невід ємною Частинами еквівалентності взагалі та нашаровується на ВСІ Інші Рівні та види еквівалентності »[66, с. 86-87]. У побудованій А. Швейцером МОДЕЛІ еквівалентності віявляються ті ж Самі три Рівні, что й у МОДЕЛІ, запропонованій Г. Єгером: прагматичний, семантичності, синтаксичний.
М. Гарбовський вибудовує більш Розгорнутим модель, яка передбачає п ять ієрархічніх взаємопов язаних рівнів: 1) рівень мети комунікації; 2) рівень Опису сітуації; 3) рівень засобой Опису сітуації; 4) рівень структурованих висловлювань; 5) рівень лексико-семантічної відповідності. Як Бачимо, у Цій МОДЕЛІ змінено ієрархію двох рівнів: рівень Опису сітуації підпорядковує Собі рівень засобой Опису сітуації. Крім того, рівень лексико-семантічної відповідності логічно завершує ієрархію рівнів еквівалентності [17, с. 261].
Американский теоретик перекладу Ю. Найда віділів два типи еквівалентності: формальну и дінамічну. У Основі его уявлення про необхідність розрізняті ЦІ два види еквівалентності лежить Переконаний в тому, что абсолютно точний переклад Неможливо. Однак Дуже близько до орігіналу может буті Вплив перекладу на адресата, хочай тотожності в деталях не буде. «Дотрімуючісь формальної еквівалентності, - пише Дослідник, - увага концентрується на самому Повідомленні, як на его ФОРМІ, так и на змістові. При такому перекладі звітність, перекладаті поезію поезією, речення - вислови, Поняття - Поняття »[75, с. 117]. Такий тип перекладу Ю. Найда назіває Переклади-Глос (gloss translating), Який передбачає «врощування» одержувача ІНФОРМАЦІЇ в культуру Іншого народу, для Якого Створено оригінальний текст.
Если ж перекладач ставити Собі за мету досягті дінамічної еквівалентності перекладних тексту орігінальному, ВІН НЕ стількі прагнем досягті збігу ПОВІДОМЛЕННЯ мовою перекладу з повідомленням мовою орігіналу, Скільки создать Динамічний зв язок между повідомленням та адресатом мовою перекладу, пріблізно такий самий, «як зв язок, існуючій между повідомленням та одержувачем мовою орігіналу» [75, с. 119]. Реціпієнт не переноситься в іншу культуру, Йому Пропонується «модус поведінкі, релевантний контекстові его власної культури» [75, с. 119]. Американский Дослідник докладно обгрунтував принципи орієнтації перекладу на формальну та дінамічну еквівалентність.
Е. Честе...
