жчепоясний» гумору не опускається, англійський гумор будується скоріше на іронічному зниженні, на іронічної ремарці, яка виникла ситуацію немов би закавичівает. У колі російських інтелігентних людей теж, втім, можна зустріти чимало зразків такого гумору. Я не думаю, що?? Равильне було б говорити, що у англійців права називати себе гумористами більше, ніж у інших народів. Просто в літературі ця особливість англійського національного характеру виявляється більшою мірою, ніж у Німеччині, Росії, Скандинавії, навіть Франції. »
Англійський гумор не нове явище. Це підтверджується тим, що властивість сміятися над собою і над іншими культивувалося століттями, рахуючись найважливішим гідністю людини. Англійські старовинні книги хороших манер стверджують, що «почуття гумору можна і потрібно культивувати», а «ідеальний чоловік має неодмінно мати почуття гумору, інакше він буде далекий від досконалості». Ще один доказ того, що англійський гумор виник давно, це випадок, який відображений в історії. Син Генріха II, Едуард I, підпорядкував Уельс англійській короні в 1284 році, давши валлійцям клятви обіцянку, що над ними не буде стояти людина, що говорить по-англійськи. І поставив над ними свого новонародженого сина (на згадку про цю подію з 1301 по теперішній час спадкоємці англійського престолу носять титул принца Уельського). Саме цей випадок вважається початком формування звичного англійського гумору.
Англійці охоче потішається свою незворушність і повільність, потішаються над власними промахами, помилками і курйозами. Одним з таких прикладів може послужити випадок, коли під час свого візиту до США королева Єлизавета II вимовляла вітальну промову перед членами конгресу. Трибуну з мікрофоном встановили занадто високо для її зростання, і присутні могли бачити тільки її капелюх. З цього приводу у пресі було висловлено багато їдких зауважень, і коли під час свого другого візиту королева звернулася до конгресменів з промовою, почавши її словами: «Dear gentlemen, I hope уоu can see me now».- Шановні панове, я сподіваюся, на цей раз ви мене бачите. У відповідь пролунав вибух реготу. Англійці вважаються консервативним народом, насамперед через те, що вони впродовж багатьох століть дотримуються традиції. Наприклад, розглянемо розваги англійців. Національними видами спорту по праву вважаються гольф, крикет, теніс, кінне поло, рибна ловля і полювання на лисиць.
Специфіка англійського гумору загальновідома. Почуття гумору є національною рисою, і багатьох іноземців вона лякає і навіть дратує. Нікому не хочеться опинитися в безглуздій ситуації, залишивши без уваги жарт співрозмовника або не відповісти на їдке зауваження на свою адресу. Ні в одній країні не вміють так сміятися над собою, як в Англії. Для гумору перепон немає. Англійці сміються над усім, що може викликати посмішку, в тому числі і над тим, що у нас споконвіку вважалося священним, над сильними світу цього, урядом і навіть членами королівської сім'ї.
Такими є характерні риси англійського гумору:
· місце дії зазвичай - Темза, Лондон, заміський особняк, поле для гольфу, паб, рідше - закордон, пляж, поїзд;
· дійові особи - джентльмени, їх слуги, поліцейські, рідше з дамами;
· шотландці та ірландці завжди присутні в ролі дурнів;
· дворецького майже завжди кличуть Беррімор;
<...
