осійську мову означає відчуття, почуття. Тому в загальному плані естетичне виховання позначає процес формування почуттів в області прекрасного. Але в естетиці це прекрасне пов'язане з мистецтвом, з художнім відображенням дійсності у свідомості і почуттях людини, з його здатністю розуміти прекрасне, слідувати йому в житті і творити його. У цьому сенсі сутність естетичного виховання полягає у формуванні в учнів здібностей повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і житті, виробленню естетичних, смаків та ідеалів, у розвитку творчих задатків і обдарувань в галузі мистецтва.
Естетичне виховання здійснюється за допомогою мистецтва. Тому його зміст має охоплювати вивчення та залучення учнів до різних видів мистецтва - до літератури, музики, образотворчого мистецтва. Цій меті служить включення в програму шкільного навчання російської та світової літератури, малювання, співу, музики.
Не менш важливою стороною змісту естетичного виховання є його спрямованість на особистісний розвиток учнів. Які ж сторони цього розвитку воно повинно охоплювати?
Насамперед необхідно формувати в учнів естетичні потреби в галузі мистецтва, прагнення до осягнення художніх цінностей суспільства.
Найважливішим елементом змісту естетичного виховання є розвиток в учнів художніх сприймань. Ці сприйняття повинні охоплювати широку область естетичних явищ. Необхідно навчити учнів сприймати прекрасне не тільки в літературі, образотворчому мистецтві та музиці, але і в природі, а також в навколишньому житті.
Істотним компонентом естетичного виховання є оволодіння учнями знаннями, пов'язаними з розумінням мистецтва і умінням висловлювати свої судження (погляди) з питань художнього відображення дійсності. Зокрема, необхідно формувати в учнів уявлення та поняття, що відносяться до розуміння різних видів і жанрів мистецтва і специфіці художнього відображення дійсності, виробити в них уміння аналізувати зміст творів мистецтва.
Важливим змістовним компонентом естетичного виховання є прилучення учнів до художньої творчості, розвиток їх схильностей і здібностей в музиці, образотворчому і літературному мистецтві.
Естетичне виховання в школі починається з молодших класів у процесі вивчення мови, доступних літературних творів, а також на уроках співу, малювання та природознавства. Основний напрямок цієї роботи зводиться до практичного ознайомленню хлопців з різними видами мистецтва, приученню до їх естетичному сприйняттю і найпростішим естетичним судженням. У вирішенні даної задачі велику роль відіграють приклад і художня підготовка самого вчителя. Йому необхідно володіти вмінням красиво писати, виразно і емоційно читати вірші й оповідання, добре проводити уроки співу, володіти навичками музичного та образотворчого мистецтва. Художня підготовка вчителя і його компетентність у різних видах мистецтва не тільки породжують у дітей внутрішнє протиріччя між наявним і необхідним рівнем їх естетичного розвитку, а й збуджують у них потребу в залученні до мистецтва.
Для виховання художніх сприйнять у молодших школярів істотне значення має використання прийому порівняння при вивченні літературних творів, прослуховування музики і розглядання картин і спонукання їх до оцінки цих творів, вираз власного ставлення до їх достоїнств і недоліків. Постановка найважливіших питань, спрямованих на з'ясування того, що дітям подобається в тому чи іншому творі, яка картина або музичний твір краще, загострює їх сприйняття і спонукає до оціночних суджень.
Виховна робота з розвитку та зміцнення естетичних потреб, прагнення до сприйняття прекрасного продовжується і в наступних класах, зрозуміло, на більш високому рівні.
Формування в учнів естетичних уявлень, понять і смаків - вельми складна педагогічна задача. Найпростіші естетичні уявлення та судження формуються вже в початкових класах. Однак основна робота в цьому напрямку здійснюється з учнями-підлітками і старшими школярами, що володіють для цього необхідними здібностями до глибшого розуміння мистецтва і більш розвиненим почуттям переживання прекрасного.
Дуже важливо в старших класах збагатити учнів уявленнями про художні засоби передачі настрою людини, які використовуються в літературі, музиці та образотворчому мистецтві.
Виключно гострою і слабо розв'язуваної в шкільній практиці є проблема формування в учнів повноцінних художніх смаків, вміння відрізняти художні підробки, примітивне ремісництво від справжнього мистецтва. Це особливо відноситься до музики і образотворчого мистецтва, коли найчастіше учні захоплюються какофонією, відсутністю гармонії і бездумним модернізмом і недооцінюють класику. Труднощі школи тут посилюються тим, що нерідко засоби масової інформації, різні диск...