иток системи післядипломної освіти як макропроцес цілеспрямованіх, прогресивних, взаємопов язаних змін, спрямованостей на нарощування та Підвищення ефектівності использование ее ресурсного забезпечення. При цьом ресурсні забезпечення має буті спрямованостей не так на консервацію системи, а на ее Ефективне оновлення. Аджея консервуваті даже, что колись Було Найкращий в мире, - означати, Свідомо гарантуваті відставання.
Аналіз процесів розвитку у різніх сферах людської ДІЯЛЬНОСТІ свідчіть про ті, что его основою становится Постійний поиск и использование НОВИХ способів и сфер реализации власного потенціалу. Такий розвиток Прийнято назіваті інноваційнім. Інноваційний процес Виступає одним з основних соціокультурних факторів розвитку суспільної практики, збагачення ее новімі пізнавальнімі, технологічними, Естетичне та іншімі формами людського досвіду.
Підтримка інноваційніх точок зростання представляет собою найбільш перспективний шлях соціально-економічного розвитку України, оскількі самє у Цьом містяться значні резерви покращення якості продукції, услуг, економії трудових та матеріальніх витрат, вдосконалення виробництва. А з'явилася у соціальній структурі Суспільства ОРГАНІЗАЦІЙ інноваційного типу свідчіть про Тенденції переходу Суспільства Із індустріального ПЕРІОДУ в постіндустріальній. [9]
Інноваційна ськладової Визнана атрибутом розвитку сучасної післядипломної освіти. Альо, незважаючі на декларування цінності різноманітніх нововведень, істотного Поліпшення в освітній сістемі НЕ спостерігається. Досліднікі вказують Взагалі на безладдя й хаотічність інноваційніх процесів в освіті, невіваженість інноваційніх СПРОБА, складність Виявлення по-Справжня новаторськіх елементів ї Вищих результатів у ході про єктівного АНАЛІЗУ інноваційніх проектів. Такоже Постійно звертається увага на відсутність надійніх крітеріїв інноваційності в освіті, де б чітко простежувалась залежність между усіма елементами системи, витратами, отриманий результатами. Таке становище діскредітує саму ідею інноваційного поиска, що не краща чином впліває на репутацію освітніх закладів, Які впроваджують нововведення. Разом Із тім, самє довіра й репутація віступають Важлива аспектами относительно забезпечення СПІВПРАЦІ Із зацікавленімі особами, прогнозування їх поведінкі у ході розробки нового. Всі викладеня вищє свідчіть про недосконалість управління інноваційнімі процесами в сістемі післядипломної освіти.
Пріорітетне місце у довгостроковій стратегії Реформування и развития системи післядипломної освіти в Україні відведене соціальнім цілям, найважлівішімі среди якіх є соціальні гарантії, соціальна справедливість, забезпечення всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності Суспільства, вдосконалення ее кваліфікаційного потенціалу. Зазначені Суспільні цілі система післядипломної освіти має реалізуваті НЕ лишь через адаптацію до вікліків современного світу, орієнтованого на постійне ї всебічне оновлення, а й через Вплив на формирование стандартів цього оновлення, тобто на весь процес модернізації Суспільства.
Вирішення проблем модернізації післядипломної освіти Неможливо без Розширення обсягів та змістовного поглиблення наукових досліджень та комплексних інноваційніх розробок. Зазначені розробки мают буті спрямовані, у Першу Черга, на поиск НОВИХ Ідей, НОВИХ напрямків дослідження з урахуванням того, в Якій мірі смороду відповідають суспільнім пріорітетам розвитку, наскількі смороду дозволяють полегшіті адаптацію людини до НОВИХ суспільних реалій, закріпіті в суспільній свідомості ЦІ орієнтірі. Становлення сучасного підходу до управління освітнімі інноваціямі нерозрівно пов язане з визначенням ступеню їх соціальної відповідності, зорієнтованості на цілі суспільного прогресу, что потребує РОЗГЛЯДУ інноваційної політики держави у сфері післядипломної освіти в аспекті ее социальной адекватності. Це особливо актуально для інтровертного українського соціуму, оскількі для него більш характерна тенденція погліблюваті ї вдосконалюваті том, что існує, чем освоюваті та впроваджуваті нове. Активна інноваційна політика власти винна компенсуваті Цю тенденцію путем ПІДТРИМКИ вітчізняної науки та запозичення ноу-хау у пріорітетніх для країни Галузо. [10]
Як Зазначаються досліднікі, Показники, за Якими необходимо делать Висновки про возможности інноваційного розвитку освітньої системи, віступають следующие. По-перше, статус або роль, у Якій система освіти розглядається относительно взаємодії з іншімі соціальнімі системами - сервісне обслуговування СОЦІАЛЬНОГО замовлення чи як структура, что візначає розвиток, тобто ресурс розвитку. У Першому випадка сама система адаптується до СОЦІАЛЬНОГО замовлення, а ставленого до системи освіти будується на витратності прінціпі, а у іншому - з ее помощью змінюється соціальна дійсність, а це Забезпечує інвестиції у розвиток, что іс...