ство » (1921) та інші. Всі ці видання були, по суті, головною трибуною, де письменники могли реалізувати своє прагнення творити нову літературу рідною мовою.
Різні художні смаки і інтерес викликали певне протистояння одне одному і необхідність визначитися і прийняти до того чи іншого напрямку, течії, породжували велику кількість художніх спілок - своєрідних « громад », які підтверджували і ідейно - естетичне розмежування. Так, одним з перших виник « Плуг »- Союз селянських письменників. Вона налічувала сотні членів та десятки місцевих організацій і проводила велику культурну роботу, популяризуючи серед широких селянських і робітничих мас українську літературу й українську мову. Вона, звичайно, допомогла багатьом початківцям літераторам з народу. Такою ж була за своєю суттю і організація робочих письменників « Гарт ». Статути обох організацій заявляли, що ставлять собі за мету об'єднати розпорошені селянські та пролетарські художні сили.
Маючи незаперечні заслуги перед культурою, ці організації не були позбавлені й певних недоліків. « Плуг », наприклад, плодив надмірний« масовізму »- Залучення до письменницького об'єднання малообдаровані людей, заохочував мимоволі графоманів. У неоднорідному за складом « Гарті » поступово виявлялося прагнення до « монополізму » в літературі. 1925 став для цих організацій останнім. Життя йшло вперед, назрівала необхідність шукати нові форми об'єднання літературних сил. Тим більше, що на чільне місце в літературі виходили високі професіонали літературної справи, які належали до значно менш масових тогочасних угрупувань - футуристи (які 1927 прибрали назву «Нова генерація»), неокласики, група «Ланка». Літератори - вихідці з окупованих Польщею західноукраїнських земель утворюють групу «Західна Україна» (1926). Письменники - конструктивісти створюють групу « Авангард ». На руїнах «Гарту» виникають такі різні організації, як ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 1927), органом якої став журнал «Гарт», і ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1926), яка видавала періодично свої альманахи - зошити (до 1928). Молоді письменники-комсомольці об'єднуються в організацію « Молодняк » (1927) з однойменним журналом.
Під кінець двадцятих років значні досягнення мають театр і кіно. На екранах з'являються перші фільми геніального режисера Олександра Довженка - « Звенигород »,« Арсенал »,« Земля ». В Україні створюється і новий театр. Сама трагічна постать в історії українського театру - Лесь Курбас. Реформатор театру розірвав; рамки певного провінціалізму, що був властивий українській сцені, до початку XX століття, тому цензура не дозволяла ні постановок світової класики, ні нової драми, і вивів українське театральне мистецтво і на широку світову арену. Згадаємо лише один факт: макети мистецького об'єднання « Березіль »- Дітища Л. Курбаса - одержали золоту медаль на світовій театральній виставці 1925 р. в Парижі.
Ще працюючи в студії при театрі М. Садовського, Курбас спрямував свої зусилля у бік « естетичного театру »- Від шаблонів акторського виконання, від гри « нутром ». З цієї студії швидко виріс « Молодий театр » (1916), який виголосив у своєму « маніфесті » про « поворот до Європи », характерний на той час для всієї української духовної орієнтації, про розрив з традицією побутового театру, з пануючим в театрі етнографічним реалізмом, який...