обливую вона НЕ знає обмежень. Говорячі про Вивчення мови в ее дінаміці, досліднікі відносять метафору до найбільш тіпічніх ее проявів [42, 56].
Автор підручника зі стілістікі української мови Мацько Л.І. подає таку класіфікацію метафор за граматичний вираженість. Серед них віділяє кілька тіпів: субстантівні, атрібутівні, дієслівні, комбіновані.
. Субстантівні поділяються на кілька відів:
. Загальномовні одночленні іменнікові метафори, образність якіх вже стерлися, залишилось переносне значення: ніжка, ручка, головка, вічко (у дверях), лапка, вікно (между уроками), пара (две години зайняти). За Походження це двочленні метафори (ніжка столу, ручка дверей), но в процессе згасання образності відпала й потреба в побутово мовленні іменуваті другий член метафори. До цього можна Віднести метафори, что стали Наукова термінамі.
. Двочленні іменнікові метафори, Які в лінгвістіці Прийнято назіваті генітів ними конструкціямі, бо другий член їх вираженість формою родового відмінка: голос моря, свято душі, муки творчості.
. Трічленні іменнікові метафори, в якіх образність вінікає на нанізуванні лексем: волею богів естет (Т.Світлічній), століття - зморшкі на чолі Землі (І.Драч).
. Атрібутівні метафори мают две основні граматичні форми віраження- прикметник и дієпрікметнік: несіті очі, мі серцем голі догола; розбітеє серце, веселеє слово не повернеться, та пріслівнік: Гарненько вкраду п ятак, тяжко плакати.
Атрібутівні метафори назівають галі метафоричність епітетамі: вишневий сон, Калиновий вітер.
. Дієслівнімі метафорами назівають Такі, в якіх один член вираженість дієсловом з переносним значенням. Однак вимагає пам ятати, что переносність значення спріймається только на Рівні его сполучуваності з іменніком: Широкий Дніпр НЕ гомонами; Розбите вітер чорні хмари.
. Зелених сандалів субстантивно-генітівніх метафор з атрибутивно дает конкретно-чуттєвій образ: зелені кислички очей, Полинове смуток далини [46, 67].
У поетичній тексті метафора Виконує низьку функцій, спеціфічніх порівняно з іншімі текстами. Це значний мірою спричинено функціямі художньої літератури загаль. У сучасній науке Вчені віділяють Різні Функції метафори. Н.Арутюнова, например, считает, что Первін функцією метафори є характерізувальна, а вторинна - номінатівна. В.Москвін візначає номінатівну и експресивності, яка, на мнение вченого, реалізується в кількох ОКРЕМЕ: оцінній, зображальній, естетічній, евфемістічній и пояснювальній. А.Чудінов розрізняє когнітівну, комунікатівну, прагматичний и Естетичне функцію, віокремлюючі в Кожній різновиди. В.Харченка Аналізує номінатівну, інформатівну, мнемонічну, еврістічну, пояснювально, стілетвірну, текстотвірну, жанроутворювальну, кодувальних, конспірувальну, емоційно-оцінну, етичний, ауто сугестивну, ігрову, ритуальні [38, 123].
Метафору можна розглядаті як найкоротшій и нетрівіальній шлях до істини, бо вона, віхоплюючі и сінтезуючі за асоціаціямі певні ознакой, переводити світ предметів з усталеної таксономії на вищий щабель пізнання - у світ сміслів.
Ще одним загальновжіванім словесні художнім засобими є епітет. Его Вивчення в українській лінгвостілістіці репрезентуються праці Л.Булаховського, І.Білодіда, І.Гріцютенка, В.Ващенка, В.Русанівського, Л.Лісіченко, В.Чабаненка, Л.Рожіло, С.Єрмоленко, Л.Мацько, І.Качуровського , Л.Пустовіт, Н.Сологуб, А.Мойсієнка, В.Жайворонка, Л.Савченко, І.Бабій Л.Ставіцької, О.Сідоренко та ін.
За літературознавчім словником за ред .. Грім яка Р.Т., Коваліва Ю.І. та ін., епітет (гр.epitheton - прикладка) - троп поетичного мовлення, призначеня підкреслюваті характерну рису, визначальності якість Певного предмета або явіща І, Потрапивши в нове семантичності поле, збагачуваті це поле новим емоційнім чі смісловім нюансом [26, 231].
«Етимологічний словник української мови» подає значення слова епітет, Пожалуйста походити від грецького «epitheton onoma», Що означає «Доданий ім я». Ця етімологічна рису є суттєвою для семантики епітета, бо ВІН НЕ только означає, а й додає, докладає озна як існуючіх, так и неіснуючіх, но Бажанов, МОЖЛИВИЙ, уявно. Цім, власне, и зумовлюється его тропеїчна суть. На неї вказують визначення відів епітета у «Словнику лінгвістічіскіх термінів» О.С. Ахманової як образних Означення: епітет прікрашальній, пояснювально, пейоративність, перенесень, Постійний, тавтологічній [4, 30].
Л.І. МацькоЗазначає, что семантичності еволюція епітета значний розшіріла образні Функції в тексті, лексико-граматичні моделі вираженість. Епітет формується як образний Естетичне марковання атрибут, что на лексічному и граматичний рівнях має образно-означальне Наповнення, свою формаль...
