Реферат Лексика ділового спілкування

Тема: Курсовые проекты

Запозичення слів - природний і необхідний процес мовного розвитку. Лексичне запозичення збагачує мову і зазвичай анітрохи не шкодить його самобутності, так як при цьому зберігається основний, «свій» словник, а крім того, незмінним залишається властивий мові граматичний лад, не порушуються внутрішні закони мовного розвитку [2]. За характером та обсягом запозичень в російській мові можна відстежити шляхи історичного розвитку мови, тобто шляху міжнародних подорожей, зв'язків і наукового розвитку, і, як наслідок, схрещення російської лексики і фразеології з іншими мовами. Спостереження за переходом слів і фраз з якого-небудь іноземної мови в російську мову допомагає зрозуміти історію російської мови, як літературного, так і діалектів. Слід розрізняти запозичення та іноземні слова. Запозичення (слова, рідше синтаксичні та фразеологічні звороти) адаптуються в російській мові, проходять необхідне семантична і фонетична зміна. Адаптація під реалії російської мови є основною ознакою, що відрізняє запозичення від іноземних слів. Іноземні слова зберігають сліди свого іншомовного походження [1].

Такими слідами можуть бути фонетичні, орфографічні, граматичні та семантичні особливості.

В історії мови змінювалися періоди переважного запозичення:

- з германських мов і латини (праслов'янський період);

- з грецької, а потім і старо -церковнославянского мови (епоха християнізації, подальше книжкове вплив);

- з тюркських мов (протягом всієї історії);

- з польської мови (XVI - XVIII століття) - полонізми;

- з нідерландського (XVIII), німецької та французької (XVIII - XIX століття) мов;

- з англійської мови (з початку XX століття).

Крім запозичення іншомовної лексики, російська мова активно запозичив деякі іншомовні словотворчі елементи для створення власне російських слів [2].

Російський письменник Олександр Петрович Сумароков писав з приводу запозичень: «... сприйняття чужих слів, а особливо без необхідності, тобто не збагачення, але псування мови ... Мова наша толико сію заражений мором, що і тепер вичищати його важко; а якщо це уявне збагачення ще кілька років триватиме, так досконалого очищення не можна буде сподіватися ». А. П. Сумароков пропонував позбавлятися від слів фрукти, сюртук, суп, гувернантка, еложь, пасія і замінювати їх відповідно словами плоди, верхнє плаття, юшка, мамка, похвала, страсть [6].

. 5 Застосування скорочених слів

До стандартних аспектам мови ділового листа відноситься уніфікація скорочень. Як правило скорочуються словосполучення, що характеризуються високою частотністю вживання. Скорочуються терміни, назви о?? ганізацій, відомі правові акти, зводи законів, номенклатурні знаки самого різного властивості, текстові позначення.

Усі скорочення слів і найменувань в документах повинні бути загальноприйнятими і зрозумілими. Слід пам'ятати, що насиченість тексту скороченими написаниями в цілому знижує офіційний тон документа. Щоб не помилитися у виборі скорочень, потрібно користуватися словником скорочень.

У текстах документів не повинно бути різнобою в написанні назв осіб, посад, установ, географічних назв, термінів. Не бажані і спонтанні (авторські) скорочення [3].

В даний час стандартизовані наступні види скорочень:

поштові відомості (м, обл., р-н, П.Я., ст., від.);

найменування посад і звань (проф., член-кор., канд. техн. наук, зав., заст., в.о., пом.);

назви документів (ГОСТ, техплан, ТЗ, спецзамовлення);

слово рік (м, рр., 1996/97 звітному році);

- грошові одиниці (2000 руб .; 80 коп., але 2000 р. 80 к .; 4 тис., 6 млн.);

текстові позначення (т. д., т. п., див., пр., напр., ін., с., гл., с. р.).

Приклади стандартизованих скорочень:

т. е. - тобто (після перерахування);

і т. д. - і так далі (після перерахування);

і т. п. - і тому подібне (після перерахування);

та ін. - та інші (після перерахування);