ів, які ставляться їм у відповідність. У свою чергу, в певні описи можуть входити логічні імена власні. Це позиція має малопереконливим правдоподібністю щодо власних імен історичних персонажів (В«АристотельВ», В«ЦицеронВ», В«НаполеонВ»), але вона абсолютно не годиться для пояснення семантичних особливостей звичайних власних назв. Зокрема, якщо вважати, що логічні імена власні - це скорочені певні опису або частини певних описів, то виявляється нез'ясовним факт існування принаймні двох знайомих мені людей, що носять однакові імена. p> Це обставина призводить до цілого ряду відомих труднощів, коли ми намагаємося застосувати його до природних мов. Зокрема, одна з них стосується значення повсякденних назв: наприклад, власних назв, що позначають окремі особистості. Як правило, знання значення власної назви в включає в себе знання, кого окремий мовець має намір позначити цим ім'ям. Однак цілком можливі випадки, коли різні розмовляючі позначають одну і ту ж особистість за допомогою одного і того ж імені власного, і при цьому не знають, що вони позначають одну і ту ж особу, оскільки кожен з них ототожнює ту особистість, про яку йде мова, за допомогою різних дескрипций. Якщо Лео Петер особисто знає доктора Густава Лаубе, але не знає, що доктор Лаубе народився 13 вересня 1875 р. в N., а Херберт Гарнер знає тільки те, що доктор Густав Лаубе народився 13 вересня 1875 р. в N., Але не знає, де живе доктор Лаубе в даний час і взагалі не має жодних інших відомостей про нього, то тоді виникає ситуація референциальной В«непрозоростіВ», про яку сам Фреге говорить наступне: В«У такому разі Херберт Гарнер і Лео Петер будуть, вживаючи ім'я власне В«доктор Густав ЛаубеВ», говорити на різних мовах, хоча вони в дійсності і будуть цим ім'ям позначати одного і того ж людини; адже вони не знатимуть, що роблять саме це. Херберт Гарнер буде пов'язувати з пропозицією В«Доктора Густава Лаубе поранилиВ» не ту думку, яку хотів би висловити Лео Петер В»[21] (виділено нами). p> Іншими словами в ситуаціях, виходить, що вживаючи одне і те ж ім'я, але пов'язуючи його з різними смисловими характеристиками, люди говорять на різних мовах, або, як прийнято виражатися в даний час, на різних идиолекта. Коль скоро це наслідок теорії сенсу Фреге блокує можливість комунікації і перешкоджає реалізації її мети - взаєморозуміння між індивідами, то багато послідовники Фреге визнали це наслідок малопривабливим. p> Отже, Фреге розглядав певні дескрипції як В«смислиВ» імен власних (Наприклад, В«Аристотель є та людина, який був вчителем Олександра Великого В»), що дозволяють виділити значення відповідних імен. На це, в Зокрема, вказує його зауваження, суть якого в наступному: думки про те, що ж слід вважати сенсом власне імені власного, наприклад Аристотель, можуть бути, правда, різні. Можна, зокрема, вважати, що слово В«АристотельВ» має сенс: учень Платона і вчитель Олександра Великого. Той, хто дотримується такої думки, пов'яже з пропозицією В«Аристотель н...
