ціональних організацій. p align="justify"> Проте такого роду витрати не повинні породжувати скептичного ставлення до інституту національно - культурної автономії. Відбувається в світі процес наростання конфліктогенних ситуацій на етнічній основі вимагає якраз посилення уваги до даної форми громадської організації. Наприклад, вона може допомогти вирішенню низки нагальних проблем російськомовного населення країн Балтії, лезгин в Азербайджані і т.д. Для поліетнічної Росії ця форма особливо актуальна. p align="justify"> Федеральний закон "Про національно - культурної автономії" був прийнятий 17 червня 1996. Він визначає законодавчі основи національно - культурної автономії в Російській Федерації, створює правові умови взаємодії держави і суспільства для захисту національних інтересів громадян Російської Федерації в процесі вибору ними шляхів і форм свого національно - культурного розвитку. p align="justify"> На сьогоднішній день в Росії зареєстровано дев'ять федеральних національно - культурних автономій, понад 100 регіональних та понад 170 місцевих національно - культурних автономій. Створена Консультативна рада у справах національно - культурних автономій при Уряді Російської Федерації, аналогічні органи існують у багатьох суб'єктах РФ [15, c. 67]. p align="justify"> Низовим органом національно - культурної автономії є загальні збори, більші автономії (регіональні, федеральні) скликають конференції або з'їзди представників. Вони утворюють керівні та контрольні органи (ради, комітети та ін.) p align="justify"> Національно - культурна автономія надані широкі права щодо збереження самобутності, мови, розвитку освіти і культури народів Росії. З боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування вони мають право отримувати підтримку, необхідну для збереження національної самобутності, розвитку національного (рідної) мови та національної культури; звертатися до органів законодавчої (представницької) і виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, представляючи свої національно - культурні інтереси; створювати засоби масової інформації, одержувати і поширювати інформацію на національному (рідному) мовою; мати вільний доступ до національних культурних цінностей, зберігати і збагачувати історичну та культурну спадщину; слідувати національним традиціям і звичаям, відроджувати і розвивати художні й народні промисли та ремесла; створювати освітні та наукові установи, заклади культури та забезпечувати їх функціонування; брати участь через своїх повноважних представників у діяльності міжнародних неурядових організацій; встановлювати і підтримувати без будь-якої дискримінації гуманітарні контакти з громадянами, громадськими організаціями іноземних держав.
Таким чином, мова йде про потужний інструменті проведення національної політики. Визначаючи феномен національно - культурної автономії, необхідно відповісти на сутнісний питання: чи представляє вона собою вид громадського об'єднання або самос...