іляється система моральних норм, яких він іде чи намагається слідувати завжди і скрізь, незалежно від обставин [67, с. 77].
Ж. Піаже встановлено, що в період 5-12 років уявлення дитини про моральність змінюються від морального реалізму до морального релятивізму. Моральний реалізм, в розумінні Піаже, - це тверде, непохитне і однозначне розуміння добра і зла, що розділяє все існуюче тільки на дві категорії - хороше і погане - і не вбачають жодних півтіней в моральних оцінках [57, с. 367].
Моральний релятивізм, що виявляється у дітей приблизно з 11 років, заснований на переконанні, що кожна людина має право на справедливий і шанобливе ставлення до себе і в кожному його вчинку можна угледіти морально виправдане і засуджуване. Реаліст мислить категоріями авторитету і вважає, що закони моральності встановлені владою й непорушні, що вони абсолютні і не мають винятків, що їх не можна змінювати. У період морального реалізму діти судять про дії людей по їх наслідків, а не по намірам. Для них будь-який вчинок, який призвів до негативного результату, є поганим незалежно від того, здійснений він випадково чи має намір, з поганих або хороших спонукань. Однак при явних негативних наслідках вчинків вони здатні певною мірою брати в розрахунок наміри людини, даючи моральну оцінку його діям [38, с. 214].
Важливу роль в моральному розвитку дитини відіграє емпатія - здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої. Емпатія як властивість особистості виступає мотивом різних форм поведінки.
Співчуття - стійке властивість, воно спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в його основі лежить моральна потреба в благополуччі інших людей, на його основі формується уявлення про цінності іншої [52, с. 159].
З віком здатність дитини переживати за іншого розвивається і переключається з реакції на фізичний збиток людини на реакцію на його почуття і далі - на реакцію на життєву ситуацію в цілому. У молодшому шкільному віці поряд з розвиваються почуттям «Я» у дитини складається уявлення про «Я» інших людей, відмінному від власного. У цей період важливо навчити дитину враховувати інтереси інших, їхні потреби, представлені переживаннях. Для розвитку емпатії дуже важливо враховувати, що в цьому віці дитина особливо сприйнятливий до впливів дорослого. Але для цього потрібно, щоб сам вихователь був емоційно чуйний на переживання дитини, вмів вчасно прийти йому на допомогу [60, с. 167].
Через емпатію при перевихованні дитини можливе формування мимовільної моральної мотивації. Якщо дитина робить моральний вчинок з потреби в самоствердженні, то його все одно необхідно похвалити. Бачачи радість людини, якій він допоміг, він переживає задоволення. У результаті повторення таких ситуацій станеться зсув мотиву: він прагнутиме задовольнити потреби інших людей заради їх благополуччя [52, с. 159].
Моральне розвиток молодших школярів відрізняється помітним своєрідністю. У їх моральній свідомості переважають імперативні (наказові) елементи, що обумовлюються вказівками, порадами і вимогами вчителя. Воно фактично функціонує у формі цих вимог, причому при оцінці поведінки діти виходять, головним чином, з того, що не треба робити. Саме тому вони помічають найменші відхилення від встановлених норм поведінки і негайно прагнуть доповісти про них вчителю. З цим же пов'язана...