загальному випадку місце розташування зонних станцій (станцій обороту приміського рухомого складу) залежить від величини падіння або зростання густоти пасажиропотоку. Тому для знаходження роздільних пунктів, яким потрібно надати статус зонних станцій, доцільно побудувати діаграму густоти пасажиропотоків по кожному перегону, вказавши на ній розміри падіння або зростання числа перевезених пасажирів. Ті пункти зупинки, де таке падіння або зростання будуть максимальними, і слід перевлаштувати в зонні станції, що мають відповідне колійний розвиток і технічне оснащення.
На рис.2.1 наведена діаграма густоти пасажиропотоків, з якої випливає, що в якості зонних станцій доцільно мати зупинкові пункти та (спад пасажиропотоку становить 12 тис.чол.) і г (спад пасажиропотоку - 7 , 5 тис.чол.). Таким чином, приміський ділянку А-Б «розбивається» на три зони: А-г, г-и, і-Б.
2.2 Розрахунок розмірів руху приміських поїздів
Для забезпечення освоєння приміського пасажиропотоку необхідно встановити потрібне число поїздів. Розміри руху приміських поїздів залежать від пасажиропотоку та місткості рухомого складу. При розрахунку розмірів руху приміських поїздів враховуються особливості приміських перевезень, їх масовість, нерівномірність розподілу по зонах, порами року, днями тижня і годинами доби.
При збільшенні розмірів руху приміських поїздів знижується пропускна спроможність ділянки, потрібно більший парк рухомого складу, більше число поїзних бригад, збільшуються витрати на ремонт і утримання вагонів. Надмірне зменшення розмірів руху може призвести до погіршення обслуговування пасажирів, так як при цьому збільшується час очікування ними поїздів, а самі поїзди прямуватимуть переповненими.
Кількість приміських поїздів істотно залежить від типу графіка, за яким організовані перевезення [2; 3]. У інтенсивні годинник приміських перевезень повинні максимально використовуватися готівкова пропускна здатність приміського ділянки і розрахункова місткість рухомого складу. Тому в ці періоди доцільне застосування зонного паралельного графіка руху приміських поїздів, при якій поїзди мають зупинки на всіх зупиночних пунктах і зонних станціях ділянки.
У періоди спаду пасажиропотоку можливе застосування класичного зонного непаралельністю графіка, забезпечує найбільшу швидкість просування поїздів на ділянці, при якому кожен поїзд має зупинки лише на проміжних пунктах своєї зони і на відповідній зонної станції. У ці періоди можливо також застосування і зонного непаралельністю графіка із зупинками поїздів на зонних станціях маршруту прямування поїзда та зупиночних пунктах відповідної зони або зонного непаралельністю графіка із зупинками поїздів на зонних станціях, зупиночних пунктах своєї зони і деяких зупиночних пунктах інших зон з великою посадкою і висадкою пасажирів.
Кількість приміських поїздів визначається з умови проїзду у вагоні кількості пасажирів рівного числу сидячих місць. Допускається проїзд 50% пасажирів, які займають місця для стояння (від числа сидячих місць), якщо тривалість їх поїздки не перевищує 25 - 30 хв і 75% - при продолжітельності поїздки в межах 10 - 15 хв. Виходячи з цього положення, потрібне число пар приміських поїздів для кожної i -й зони визначається з умови:
(2.5)
де А i - густота руху пасажирів на i -м перегоні;
а п - число сидячих місць у складі приміського поїзда (а п = 10? 108== 1080 місць);
а б в г д е ж з и к л м н о п
1 1
1 1,5
1,5 1,5 1
1,75 1,75 1
1
1
1
1 - 700
1,5 - 1700 11800 +600
1,75 - 3100 12500 12400 +2100
- 2700 14200 14500
- 3200 17300
- 2100 20000
- 11200 23200
- 2400 25300
- 1100 36500
- 5400 38900
- 1300 40000
...