ign="justify"> У процесі наочно-дієвого мислення з'являються передумови для формування більш складної форми мислення - наочно-образного, яка характеризується тим, що дозвіл проблемної ситуації може здійснюватися дитиною тільки в плані уявлень, без застосування практичних дій.
Кінець дошкільного періоду характеризується переважанням вищої форми наочно-образного мислення - наочно-схематичного. Перевагою цієї форми мислення є можливість відображати суттєві зв'язки і залежності між предметами зовнішнього світу. Поведінковим відображенням досягнення дитиною цього рівня розумового розвитку служить схематизм дитячого малюнка, вміння дитини використовувати при вирішенні завдань схематичне зображення. Саме по собі наочно-схематичне мислення дає великі можливості в освоєнні зовнішнього середовища, будучи засобом для створення дитиною узагальненої моделі різних предметів і явищ. Набуваючи рис узагальненого, ця форма мислення залишається образної, що спирається на реальні дії з предметами або їх заступниками. Разом з тим вона є основою для формування логічного мислення, пов'язаного з використанням і перетворенням понять.
Серед психологів немає єдиної думки про те, коли у дітей з'являється здатність до доказу. Одні (В. Штерн [36], П.П. Блонський [6]) вважають, що ця здатність зароджується в дошкільному віці. Інші (М.Д. Громов [38], М.Н. Шардаков [37]) відносять зародження доказів у дітей до 9-10 років. Ж. Піаже [5] відносить їх поява до 12-14 років, коли підлітки переходять до стадії формальних операцій.
Існує точка зору, що ранній розвиток логічного мислення може мати негативні наслідки, оскільки здійснюється на шкоду формуванню вищих форм образного мислення. Тому, ряд авторів вважає, що старший дошкільний вік слід розглядати лише як період, коли має розпочатися інтенсивне формування логічного мислення, як би визначаючи тим самим найближчу перспективу розумового розвитку. Проте, багато педагоги і психологи відзначають, що основний фундамент логіки і базових логічних операцій може бути сформований саме в дошкільному віці.
Експериментальне дослідження Н.Б. Крилової [39] виявило, що за сприятливих умов навчання для дошкільнят дедукція може вважатися цілком доступною формою мислення, принаймні в межах перших фігур категоричного силогізму.
Однією з умов формування логічного мислення у дошкільнят є врахування особливостей психічного розвитку дітей даного віку. Усі психологічні новоутворення дітей зазначеного періоду відрізняються незавершеністю. Це обумовлює особливості їх навчання, яке повинне поєднувати в собі риси гри і спрямованого навчання, орієнтуючись при цьому на сформовані форми мислення наочно-дієве і наочно-образне розвиток новоутворень: знаково-символічної функції, елементів логічного мислення.
Дуже важливою передумовою формування логічного мислення вважається здатність до самостійного знаходженню способів вирішення завдань. Велике значення при цьому набуває можливість контролювати і перевіряти правильність своїх дій.
Цікавою видається позиція Н.П. Анікєєва [40] з приводу шляхів формування логічного мислення. Провівши ряд експериментів, автор доводить, що розглянутий вид мислення може бути сформований через менш абстрактний вигляд, через образне мислення. Стосовно до дошкільного періоду, пропонована стратегія здійсненна найбільш повною мірою в рамках ігрової діяльності, так, аналізуючи ігрову ситуацію дитина повинна вдатися до логіки, оперуючи образними моделями.
Одним з найважливіших елементів формування логічного мислення є прийняття дитиною цілей, що складаються в оволодінні узагальненим способом дії. Для дитини старшого дошкільного віку виділення цілей ще не є характерним: в його діях, як правило, спосіб виявляється злитим з результатом і засвоюється в процесі досягнення цього результату (одержання заданого продукту).
Крім того, необхідною умовою розвитку логічного мислення є включення дітей у діяльність, в ході якої могла б яскраво проявитися їх активність у рамках нестандартною, неоднозначній ситуації.
Н.Н. Подд 'яков вказує, що «центральним моментом формування розумової діяльності дошкільнят є переоріентіровка свідомості дитини з кінцевого результату, який необхідно отримати в ході того чи іншого завдання, на способи виконання цього завдання» [30, с. 98]. Переорієнтація на способи дії готує дитини до усвідомлення своїх дій, веде до розвитку довільності і контролю своєї діяльності, що є однією з посилок формування логічного мислення. Однак сама така переорієнтація являє собою досить складний процес.
У традиційній педагогіці саме формуванню певних знань і приділяється основна увага. Однак така позиція не є оптимальною. З одного боку - зміцнюється база знань, на якій будуватиметься шкільне навчання; з ін...