ом зникли лише у половини слів, це означає, що дані запозичення до теперішнього часу можуть оформлятися на листі більш ніж одним варіантом.
Кілька варіантів запису східних слов з'являються внаслідок різних причин. Серед основних можна назвати наступні:
. вживання різних систем латинізації при транскрибировании запозичень, noshi - nosi - японський знак поваги;
. опосередкований шлях запозичення, наприклад, слово bonze [bonz] (європейська назва буддійського духовенства) прийшло в англійську мову у формі bonze з французької мови, який у свою чергу запозичив це слово з португальської мови у формі bonzo, (англійська форма XVI століття bonso), яку португальці запозичили з сучасної латині (bonzus, bonzius), форми boze, bonzee безпосередньо передають японське слово;
. фонетичні особливості японської мови, наприклад, в японському глухий приголосний озвончается, якщо йому передує вільна або пов'язана морфема, kana? hiragana - рукописний шрифт японської складової азбуки. Хоча це правило є загальним, застосовується воно не завжди, внаслідок цього в англійській мові виникають подвійні написання, kana? hirakana. Також в процесі асиміляції в більшості японських слів зникає довга голосна: kendou стає kendo;
. спотворення первісної форми слова при транскрибировании і написанні, hara-kiri - hari-kari, hurry-curry;
. асиміляція, розвиток слова в приймаючому мові і, як наслідок, поява нових варіантів написання, наприклад, як відомо в японській мові всі склади відкриті, в ході асиміляції запозичених слів в англійській мові може відбуватися випадання ненаголошених голосних з вимови і написання, jinrikisha? jinricksha - двоколісна критий віз з ресорами і двома ручками, яку тягнуть один або більше осіб.
Багато слова також мають різні варіанти написання, так як вони в процесі асиміляції набувають вигляд (а іноді й кілька), відповідний англійському написанню. Тут також може послужити прикладом слово jinrikisha? jinricksha? jinriksha? ricksha? rickshaw? rikisha. Сюди ж будуть ставитися такі слова, як: daimio - daimyo, gingko - ginkgo, go - I-go, haiku - hokku, hooch - hootch, jiu-jitsu - jujitsu.
На рівні графіки всі східні слова частково асимільовані, оскільки записані латиницею. Час проникнення слова в мова відіграє велику роль в його графічної адаптації: поступово відмирають надлишкові варіанти написання, графічний образ слова намагається прийти у відповідність з його фонетичним виглядом.
Що стосується фонетичного освоєння японських запозичень, то тут є кілька варіантів. Перший, при якому слова вимовляються за всіма правилами фонетики англійської мови, відносяться до ранніх запозичень. Що стосується більш сучасних, то тут є два варіанти вимови і написання, причому кожен з них наближений до правилами мови, з якого запозичено дане слово, або ж до норм приймаючої запозичення мови. Потрапивши в англійську мову, вони починають змінюватися і використовуватися за його правилами.
Звичайно один з варіантів більш наближений до проізносітельним нормам англійської мови. Наприклад, Kabuki - японський театр кабукі. У першому варіанті спостерігається закріплення наголоси за другий склад, редукція ненаголошеного голосного; другий мовний варіант зберігає наголос на кожному складі, що не відповідає проізносітельним нормам англійської мови.
Частина запозичень, в процесі свого функціонування в англійській мові, повністю фонетично асимілювалися. Найбільшим змінам піддалися найстаріші запозичення. Однак ступінь асиміляції запозичень не завжди залежить від часу появи того чи іншого слова в мові. Слово dan (в дзюдо, ступінь майстерності) входить в англійську мову в 1941 році і практично відразу ж починає вимовлятися на англійський манер [dan]. Слово satori (осяяння), запозичене на два століття раніше (+1727), зберігає у своїй вимові іншомовні риси [sa? To ri] (відсутність якісної редукції ненаголошеного голосного, проголошення його на латинський манер).
На рівні фонетики японські слова володіють двома ступенями адаптації: повністю асимільовані і частково асимільовані. Ступінь фонетичної асиміляції не завжди залежить від часу проникнення слова в мову.
Звучання таких слів пристосовується до фонетичним особливостям мови-реципієнта. Зокрема, їм присвоюється наголос, яке відсутнє в японській мові.
У японській мові відсутня властиве англійському наголос, замість нього використовується тінізації (або тонічне наголос). Слова вимовляються рівномірно і більшість складів мають одну довжину (за винятком довгих голосних), наголос ж показується зміною тону голосу.
2.4.2 Граматична адаптація
Англійська мова запозичив з японсь...
