ла відрізняються Одне від одного позбав за розміром, за фігурою, рухом чи спокоєм. Ці якості ВІН називав Первін.  Такі якості, як колір, смак, запах, звуки, - вторинні, смороду є суб'єктівнімі и непрітаманнімі матеріальнім тілам.  Це теж булу вчинку ідеалізму, что свідчіть про непослідовність філософських поглядів Локка. p> До когорта англійськіх філософів Нового годині захи такоже Т. Гоббс (1588-1679 pp.), представник матеріалізму и номіналізму.  ВІН вважать, что реально існують Тільки одінічні РЕЧІ, а Загальні Поняття - це позбав назви промов.  Тому всяке знання має своим Джерелом досвід, альо досвід двох тіпів: один - це результат сприйняттів, другий - Це знання про назви промов.  Джерелом іншого досвіду Виступає розум. Крітікуючі вчення Декарта про Існування вроджених Ідей, Гоббс у тієї ж годину заперечували Існування субстанції, бо БУВ номіналістом и НЕ візнавав реальності Загальне зрозуміти.  У нього на перший план вісувається механічне Тлумачення реальності, жива чуттєвість перетворюється в нього на абстрактному чуттєвість геометра, світ - це геометричність місце точок, площинах и тіл.  Людина - це машина з природніми властівостямі.  Держава - це В«ЛевіафанВ» - чудовисько, Яку керує Людський частками.  Свобода - це передусім відсутність опору, а не В«сутнісна силаВ» людини. p> Змістовною и діалектічне спрямованостей є філософія німецького філософа-ідеаліста Г. Лейбніца (1646-1716 pp.), великого математика и логіка.  
 Если Ф. Бекон розробляв вчення про В«одномірністьВ» субстанції, Декарт - про В«двомірністьВ» (матеріальну и духовну), то Лейбніц відстоював множінність субстанцій, Які складаються з сукупності життєдайних атомів-монад.  Всі монади рухомі и взаємопов'язані, підлягають Богом встановленій гармонії.  Як и багатая других філософів, ВІН обстоювалося раціональне Пояснення світу, вірів в Існування вроджених Ідей.  Йо нездійсненною Мрією Було намагання создать всезагальну Людський логіку, яка могла б звільніті світ від конфліктів та небажаним протіріч. 
				
				
				
				
			  Слід Зазначити, что матеріалістічні ідеї XVIII ст.  зустрічалі великий Опір з боку ідеалізму та релігії.  У цею Период почінає розвіватісь и посілюватісь суб'єктивний ідеалізм. Найбільш відомімі віразнікамі суб'єктивного ідеалізму цього годині були два англійські Мислителі - Берклі та Юм. 
  Дж.  Берклі (1684-1753 pp.) Виступивши з обгрунтуванням суб'єктивного ідеалізму.  ВІН категорично відкідав Існування матерії и стверджував, что РЕЧІ існують остількі, оскількі смороду спріймаються відчуттямі.  Весь світ, згідно з Берклі, це комплекс відчуттів, Які вкладені в нас Богом. 
  Цю ж суб'єктивно-ідеалістічну концепцію Розвивайся и Д. Юм (1711-1776 pp.), альо іншім шляхом.  ВІН стверджував, что людина НЕ может війта за Межі своих відчуттів и НЕ может Встановити, что лежить в Основі промов - дух чи Матерія, що не может довести, что между предметами и Явища існує причинно-наслідковій зв'язок.  Пізнання у Юма групується на Основі прістосов...