своєних ними понять. У першому випадку створюються умови для формування мислення емпіричного типу, а у другому теоретичного, більш системного та узагальненого.
Відразу слід зазначити, що побудова програм методом від загального до приватного значно економить час навчання, проте даний вид програми вимагає наявності розвинутого наукового (теоретичного) знання і його спеціального структурування. Якщо програма буде містити емпіричні узагальнення, то в основу її побудови, як правило, може бути покладений предметно-тематичний принцип угруповання змісту за темами. У цьому випадку знання групуються навколо основних досліджуваних емпіричних понять. Послідовність вивчення тем у курсі обирається довільно. Якщо програма будується за принципом від загального до приватного, то знання групуються за темами навколо змісту теоретичних понять, логіка вивчення яких обумовлюється еволюцією наукового знання і процесом розгортання матеріалу від загального до приватного або від абстрактного до конкретного.
Повнота знань при розробці програми полягає у визначенні необхідних і достатніх знань для досягнення поставлених в програмі цілей. Крім знань, на основі яких в учнів формуються різні способи практичної діяльності, в програми рекомендується включати знання з оцінки. Наприклад, учнів потрібно навчити розв'язувати задачі та проводити перевірку правильності їх вирішення, писати твори і оцінювати якість їх написання, застосовувати орфографічні та пунктуаційні правила - писати грамотно і самостійно перевіряти написане і т. д.
Диференційований характер знань означає, що в програмі повинні бути не тільки представлені, а й продифференцировав різні рівні та види знань. Не тільки вчитель, а й учень повинен розуміти особливості кожного виду засвоюваних знань, специфіку їх побудови та використання як у науці, так і в практиці. У цьому випадку буде підвищуватися ступінь усвідомленості їх застосування, тобто досягатися розуміння. Зазвичай навчальні програми включають такі види знань: теоретичні (узагальнені), методичні (способи діяльності) та технологічні (прийоми, алгоритми, правила виконання дій), а також різного роду інформацію (дати, факти, події, характеристики та ін.)
Ефективність діяльності та мотивація учнів істотно визначається ступенем новизни знань по відношенню до вже засвоєним раніше. Особливо важливо домогтися новизни при проектуванні додаткових курсів за вибором. Без цього не буде виникати потрібного інтересу до вивчення пропонованих курсів.
Наступна вимога до змісту освіти - це логічна строгість і несуперечливість знань. Під непротиворечивостью розуміється використання однозначних мовних та інших знакових одиниць. На цю сторону програми при аналізі її змісту необхідно звернути увагу експерту. Велику роль в освоєнні знань грає форма їх подання. По-дання про досліджуваному об'єкті або явищі, які складаються в студента по пам'яті, зазвичай розпливчасті і нестійкі. Тим часом наявність схем, моделей досліджуваного об'єкта сприяє набагато більш ефективному засвоєнню знань. Моделювання має велике значення і в освоєнні теоретичних, тобто узагальнених знань. У моделі відображаються властивості, зв'язки, функції, тобто розкривається зміст досліджуваного поняття. Саме тому в шкільні програми доцільно включати теоретичні знання, представлені у формі моделей, схем, класифікацій та ін З метою підвищення практичної спрямованості навчальних курсів включаються до програму знання слід представити у діяльнісної формі, тим самим перенісши акцент у викладанні з вербальних методів навчання на активні.
Може виявитися, що об'єктивно та область наукових знань або практичної діяльності людини, для вивчення якої розробляється навчальна програма, є новою і тому недостатньо розробленою. Тому вчитель, який готує програму, зіткнеться з проблемою нестачі змісту, яке можна було включити в навчальну програму. Прикладом можуть служити навчальні курси з нових розвиваються в останні роки наукам, наприклад, космічній медицині, деяким новим питань генетики і т. д. Тим часом ці курси цікаві своєю новизною, простором для постановки дослідницьких завдань.
Наступним після визначення змісту етапом розробки програми є відбір методів навчання. Визначення методів здійснюється у відповідності з цілями і змістом підготовки, логікою його розгортання в програмі. Крім цього, вибір методів обумовлюється умовами, часом протікання процесу навчання, особливостями індивідуального стилю викладання та сприйнятливістю навчаються. Облік всіх перерахованих тут умов - важка і одночасно творче завдання. До жаль, дуже часто авторам програм і викладачам доводиться визначати методи виходячи із зовнішніх умов, наприклад, заданого нормативними вимогами часу навчання, ігноруючи або замінюючи його мети.
Слід відзначити також, що багато з широко поширених у практиці активних методів, наприклад, таких, як аналіз ситуацій, ділові ігри, формують у учнів лише окремий спосіб орієнтуван...