дко розвіювався, що позначилося на швидкому поліпшенні справ самозванця. Боярство стало відкрито протистояти своєму правителю. Наприклад, новий воєвода Басманов взагалі прилучився до самозванческой армії і рушив до Москви. Нарешті більшість прийняла в ньому царя, і він урочисто увійшов до міста. p align="justify"> Настрої московських умів були хиткими і постійно змінювалися. 1 червня 1605 до Москви були послані Плещеєв і Пушкін від самозванця. Вони прочитали москвичам грамоту, в якій викладалася вся історія царевича, історія його чудесного порятунку, описувалися його військові заслуги. Наприкінці вона містила в собі обіцянки різноманітних пільг населенню. Потім, те ж саме було зараховано в Китай-місті, на Красній площі. У цей момент народ був у повному замішанні, і він зажадав пояснень від того, хто найкраще знав матеріал з цього питання. Викликали Василя Шуйського. Той прилюдно відмовився від своїх свідчень, даних ним під час розслідування. Нібито, Борис послав убити Дмитра, але його врятували і, помилково, був убитий попівський син. Тоді, народ увірвався в Кремль і, схопивши Федора і його матір з сестрою, перевели їх у їхній старий боярський будинок. У той же час до Москви прибули Голіцин і Масальський, щоб остаточно покінчити з Годуновим. В результаті Федір з матір'ю були вбиті, а решта рідня була відправлена ​​на заслання. Цим скінчилася епоха Годунова. p align="justify"> червня 1605 Дмитро тріумфально в'їжджає до Москви. Буквально через чотири дні місце патріарха Іова зайняв хтось Ігнатій. Через досить короткий відрізок часу із заслання були повернені і Романови, і Нагие. Старший з Романових, Філарет, був поставлений Ростовським митрополитом. За Марфою Оголеною, матір'ю Дмитро, їздив, згодом відомий, Скопин-Шуйський. Визнання нею самозванця мало остаточно розвіяти всі сумніви з приводу його особистості. Її, нарешті, привезли до Москви, де і відбулося перше зворушливе побаченні В«синаВ» та матері, якого вона, втім, визнала. Черниця Марфа чудово представилася ніжною матір'ю; Дмитро звертався з нею, як люблячий син. Знову ж тут можна зробити відступ з цього приводу. Якщо взяти за дане, що Лжедмитрій вірив у своє походження, то як же могла прийняти Марфа його? Навіть люди не наближені до влади відзначали несхожість самозванця і Дмитра. Може, це було проявом віри в чудове спасіння, коли очі матері застеляла пелена надії? Або може через слабку пам'яті вона не змогла відрізнити свого сина від невідомо кого? p align="justify"> В цей же час Василь Шуйський вже зрадив новоспеченого правителя. Він взагалі не відрізнявся вірністю. Те, з якою частотою він міняв свої свідчення у справі вбивства Дмитра взагалі дивує. Спочатку він встановлює факт самогубства, потім звинувачує Годунова у вбивстві. p align="justify"> За сходження Лжедмитрія на престол, Шуйський відразу ж почав плести павутину змови. Але інтрига була розкрита і Шуйские потрапили в опалу і заслано. Цікавий факт швидкого прощення Лжедмитрие...
