к динамічну систему, діалектично поєднує в собі стійкість і мінливість.
Б.Ф. Ломов аналізує стійкість як особливий вимір суб'єктивних відносин особистості. На його погляд, стійкість може проявлятися по-різному: в одних випадках вона виступає як ригідність, як консервативно-звичне ставлення; в інших вона виражає принципову позицію особистості.
Н.Д. Левітів вважає неправомірним змішувати ригідність зі стійкістю - морально-вольової рисою, що виявляється в твердості характеру. Ригідність, на його думку, стоїть близько до нерозумної наполегливості raquo ;, яка харчується впертістю, що відрізняється дуже вузькою і нерозумної мотивуванням і пояснюється вузькістю мислення, великою вимогливістю до інших і слабкою - до себе, слабкою піддатливістю розумним переконанням.
У вітчизняній психології представлена ??і така точка зору (М.Ф. Сікач та ін.), в якій стійкість особистості розуміється як психічна саморегуляція, що характеризується використанням психічних засобів відображення, моделювання та впливу на себе як реальність.
Різні прояви стійкості (емоційна стійкість, психологічна стійкість, стрес-резистентність, фрустрационная толерантність) багато авторів (В.Л. Марищук, К.К. Платонов, Я. Рейковский, О.А. Чернікова і ін.) розглядають як назви одного явища - стресостійкості. Однак така позиція не розкриває повною мірою всі аспекти психологічної стійкості.
Під психологічною стійкістю особистості до негативного впливу соціального середовища ми розуміємо складне системне утворення, що включає здібності, навички, вміння людини утримувати емоційні, когнітивні, Конативна процеси, а також процеси діяльності в рівноважному стані і адаптовано реагувати на зовнішні впливу в конкретних умовах.
Складові психологічної стійкості в найбільш загальному вигляді можуть бути представлені трьома аспектами - стійкістю, врівноваженістю і опірністю.
Під стійкістю розуміють здатність протистояти труднощам, зберігати віру в ситуаціях фрустрації і постійний (досить високий) рівень настрою.
Врівноваженість - співмірність сили реагування, активності поведінки силіподразника, значенням події (величиною позитивних чи негативних наслідків, до яких він може призвести).
Опірність - це здатність до опору того, що обмежує свободу поведінки, свободу вибору.
До чинників, впливає на психологічну стійкість можна віднести фактори середовища (умови, що сприяють самореалізації та адаптації) і особистісні фактори (відносини особистості, свідомість особистості, емоції і почуття, поведінку і діяльність). При наявності позитивних полюсів цих факторів зберігається сприятливе для успішної поведінки, діяльності та особистісного розвитку домінуюче психічний стан і підвищений настрій. При несприятливому впливі домінуюче стан стає негативним, а настрій зниженим, нестійким.
Таким чином, психологічна стійкість допомагає людині не тільки протистояти з'являтимуться труднощам і небезпекам в діяльності і в повсякденному житті, особливо при невідповідності потенцій суб'єкта умов, вимогам конкретної діяльності, але і зберігати стабільність і врівноваженість внутрішнього світу і способу життя.
Глава II. Емпіричне вивчення психологічної стійкості у студентів педагогічних спеціальностей
2.1 Методика дослідження
Нами була проведена порівняльна діагностика психологічної стійкості особистості студентів - майбутніх фахівців дошкільної освіти, і майбутніх економістів.
Емпіричне дослідження проводилося в період з 25.03 по 08.04.2013 року на базі Севастопольської Міської Гуманітарного Університету, а так само на базі Севастопольського Національного Технічного Університету. У дослідженні брали участь 40 студентів 4 курсу у віці 20-21 року. Контрольна група - 20 осіб спеціальності Економіка підприємств raquo ;, експериментальна група - 20 осіб спеціальності Дошкільна педагогіка .
Для вивчення рівня сформованості психологічної стійкості у студентів нами були використані наступні методики: опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда; методика ціннісних орієнтації М. Рокича; модифікований Д.А. Леонтьєвим - тест змістовних орієнтації Дж. Крамбом і Л. Махолшса.
. Опитувальник соціально-психологічної адаптації (СПА), запропонований в 1954 р К. Роджерсом і Р. Даймондом [25]. Мета: вивчення рівня сформованості соціально-психологічної адаптації особистості.
Інструкція:" У опитувальнику містяться висловлювання про людину, її спосіб життя: переживаннях, думках, звичках, стилі поведінки. Їх завжди можна співвіднести з нашим власним способом ж...