е Уайльда цікаво як свідчення соціальної зоркости художника-гуманіста. Бідні і багаті в умовах приватної власності, на думку Уайльда, одно позбавлені можливості до справжнього саморозкриття. «Істинне досконалість людини визначається не тим, що у нього є, але тим, що він сам собою представляє. Приватна власність, зруйнувавши істинний Індивідуалізм, створила натомість Індивідуалізм уявний »т. Е. Заснований на своєкорисливою боротьбі за місце під сонцем.
Також заслуговують на увагу і міркування Уайльда про взаємини Художника і Влада в структурах класових товариств. Буржуазно-демократична Британія, на думку Уайльда, не надто вигідно відрізняється від деспотій інших європейських держав. Тиранія Натовпи трохи краще свавілля монархів; що ж стосується англійців, то вони з рідкісним сталістю прирікали на вигнання найталановитіших своїх митців.
У пору утвердився соціалізму державного втручання в діяльність художників має бути покладено край - у цьому Уайльд анітрохи не сумнівався. Тим не менш, історія соціалізму в Росії, а потім і його самоліквідація на шостій частині земної кулі довела протилежне.
Поза і естетські крайності Уайльда, безсумнівно, кидаються в очі, але очевидний і непримиренний протест, заснований на жорсткій позиції художника, що враховує історію мистецтва, умови його розвитку та реальний стан. Позиція Оскара Уайльда очевидна: він проти приземленості, «наслідування правді», міщанських прописів і порожньої риторики. Словом, проти всього того, що, претендуючи на місце в мистецтві, мистецтвом не є. Ця особливість позиції і поглядів Уайльда знайшла вираження в його казках і романі.
Казки є найбільш популярним з усього, написаного Оскаром Уайльдом, і кращі з них, так само як і його розповіді, безсумнівно виходять за межі літератури декадансу, що, у свою чергу, служить свідченням того, як тісно було письменникові в кордонах декадентської естетики.
До казок, об'єднаним в збірник «Щасливий принц та інші казки» (1888 рік) відносяться такі казки, як: «Щасливий принц», «Соловей і троянда», «Егоїстичний велетень», «Відданий друг »і« Чудова ракета ». Казки «Юний король», «День народження інфанти», «Рибак і його душа» і «Хлопчик-зірка» об'єднані під загальною назвою »Гранатовий будиночок» (1891). Казки Уайльда - й не наївні вигадки, а серйозні, місцями недитячі твори. Оскар Уайльд викриває жадібність і корисливість буржуазних вдач, протиставляючи їм щирі почуття і прихильності простих людей, які не забруднені холодним розрахунком і становлять справжню красу людських відносин. У казках «Юний король« і «Щасливий принц» письменник говорить про несправедливий устрій суспільства, в якому ті, хто трудяться, терплять позбавлення і нужду, в той час як інші живуть розкошуючи за рахунок їх праці. У «Велетні-егоїсті» і «Відданий друг» він показує, як егоїзм і пожадливість цього світу вбивають навколо себе все живе; в «Чудовою ракеті» блискуче висміює порожнечу і чванливість чваниться своєю родовитістю знаті, а в казці «День народження інфанти» - та ж тема набуває вже трагічного звучання.
В одній з кращих, найзворушливіших і сумних казок - в «Відданий друг» - письменник піднімається до справді сатиричного оголення жадібної і лицемірної моралі власника. Історію маленького трудівника Ганса, пограбованого і знищеного багатим і жорстоким Мельником, лицемірно іменують себе його відданим другом, Уайльд зводить до висоти символічного узагальнення. Дійсно, неможливо без сліз читати сумну історію Маленького Ганса, безтурботно жив в скромній хатинці, копався цілісінький день серед троянд, крокусів і фіалок і усміхнене сонце.
Якщо книги Достоєвського часто були надбанням психіатрів, то книги Оскара Уайльда можуть бути незамінні для ювелірів і кравців.
Т. о., описуючи і захоплюючись всім, що створила людина для прикраси людини, цей кімнатний, салонний письменник зовсім відмовляється помічати природу. Штучну красу він плекав, а від природної - відвертався. Практично неможливо знайти на його сторінках ні єдиного пейзажу, ні подиху свіжого вітерцю: усюди шикарні палаци, заморські гобелени і холодний мармур.
Але, незважаючи на всю, часом навмисну, наївність в зображенні життя і постійну підміну реальних конфліктів уявними, критичне ставлення письменника до багатьох явищ сучасної йому дійсності, дуже виразно звучить у цих казках, відразу визначило їх місце в ряду творів, що протистоять літературі вікторіанської Англії. Сучасна Уайльду англійська критика зустріла казки холодно.
Разом з тим, Оскара Уайльда постійно звинувачують у відсутності глибини в судженнях про окремих сторони сучасної йому дійсності, в «характерною» слабкості фіналів його казок, що не випливають, як правило, з усього розвитку дії. Наприклад, іронізуючи над багатіями-філантропами, Уайльд сам ра...
