ауковий обіг таке поняття, як
Етноріторіка Суть його полягає в тому, що різні національні характери виявляються сприйнятливими до різних прийомів і настановам мовної поведінки. "У кожній культурі складаються особливі і цілком певні уявлення про те, як
має відбуватися мовленнєвий спілкування, - пише вона в книзі "Основи риторики". - Люди, долучаючись до культури, "входячи" в неї, отримують як одну з її складових частин якийсь загальний зразок -
ідеал мовної поведінки, якому потрібно слідувати, і уявлення про те, як має виглядати "Хороше" мовленнєвий твір - усна мова або письмовий текст. Цей ідеальний зразок мовної поведінки і мовного твору відповідає у своїх основних рисах загальним уявленням про прекрасне - загальноестетичного і етичному (моральному) ідеалам, сформованим історично в даній культурі ".
Це означає, що в свідомості кожної людини "існує і діє певна система цінностей і очікувань з приводу того, як має відбуватися мовне спілкування в тій чи іншій ситуації ". Нерідко виникає нерозуміння в процесі переговорів між партнерами різних національностей якраз і демонструє розбіжність риторичного ідеалу і форм його практичної реалізації. Простежимо відмінності риторичних ідеалів американської та російської культури.
У центрі суспільного і ділового життя Америки завжди була особистість. Бізнесмен і політик - це перш всього неповторна, яскрава індивідуальність.
"Усі машини Форда абсолютно однакові, - казав їх творець, - але не існує двох абсолютно однакових людей. Кожна нова життя - це щось нове під сонцем; ніколи раніше не було нічого в точності такого ж і ніколи більше не буде. Молода людина повинна саме так дивитися на себе - він повинен шукати ту єдину іскру індивідуальності, яка відрізняє його від інших людей, і розпалювати її всіма силами. Суспільство та школи можуть спробувати загасити цю іскру, вони хочуть стригти всіх під одну гребінку, а я кажу: не давайте іскрі згаснути - це ваше єдине справжнє підстава для того, щоб грати важливу роль ". Ця рада Генрі Форда представляє особливості менталітету американця, орієнтованість на "самородну особливість", індивідуальність, яка виявляється і в діловій сфері в маніфестації індивідуального авторського стилю (идиолекта).
Лист одного менеджера легко відрізнити за стилем від листа іншого, не кажучи вже про манеру спілкуватися. Автор відомої у нас книги "Як оволодіти мистецтвом ділового листа" американський письменник, бізнесмен і публіцист Рон Теппер наводить у своїй книзі 250 листів і записок, що мають яскраво виражене авторське начало. Жодне з наведених у виданні листів не повторює іншого. Теппер переконаний в тому, що ділове лист повинен "викликати інтерес і відображати індивідуальність особи, відділу або компанії "(виділено мною. - М.К.).
"Навпаки, різка особливість російського характеру в цьому відношенні полягала в тому, що ніяка особистість в громадських зносинах своїх ніколи не шукала виставити свою самородну особливість як якесь гідність ", - писав у відповіді А. С. Хомякову відомий публіцист і знавець російського побуту та фольклору І. В. Киреевский. З петровського часу письмове та усне соціальне спілкування виявляється строго регламентованим. Загальний процес стандартизації ділової писемного мовлення позначається і на усному діловому спілкуванні. Використання кліше діловій письмовій та усній мові орієнтоване на соціальний статус, особисті заслуги і вік адресата мовлення і зумовлене головним чином особливостями мовної ситуації. Іншими словами, вступаючи в ділові відносини, носій російської культури говорить, "як усі" кажуть в цих обставинах, тому що так прийнято. Для російського менеджера участь у діловому спілкуванні пов'язано насамперед з досягненням певного результату, тоді як для американського будь-який жанр письмового та усного ділового спілкування - це ще й можливість самовиявлення і самореклами.
Швидкість реакції на репліку під час ділових переговорів, а також більш високий темп мови відрізняють американських менеджерів, які звикли цінувати кожну секунду робочого часу. Чи не випадково, знаменита фраза "Час - гроші" належить Б. Франкліну, одному із засновників США. Темп російської мови більш повільний (нас нерідко дратує скоромовка дикторів, що наслідують американським колегам), відповідно темп переговорів у нас буде іншим, ніж у американців.
Російському людині не властива і та ступінь відкритості, готовності до мовного контакту, яка властива представникам американської культури. Тому сам процес входження в мовної контакт для носіїв російської мовної культури не настільки простий, як для американця. Задаючи питання незнайомій людині на вулиці вихований росіянин зазвичай вибачається ("Вибачте/чи не підкажете/як пройти до вокзалу? "), а американець робить це впевнено і просто, так, як якщо б звертався до старого приятеля.
...
