ри послідовному досягненні результатів: у суспільстві, колективі, родині і по відношенню до себе.  
 Адаптація включає в себе наступні підвиди: 
  біологічний (тілесний), 
  психологічний (внутрішній світ), 
  соціальний (зовнішній прояв в сім'ї та колективі). 
  Адаптація - це схема, або стиль дозвіл різних видів проблем, наприклад: 
  тимчасової (при знаходженні тимчасово в колективі або ситуації), 
  постійної (спілкування зі шкільними друзями або батьками вдома), 
  важкою (що вимагає довгого і терплячого дозволу), 
				
				
				
				
			  простий (дозволеної сама по собі), 
  вирішуваною (адже як кажуть найстаріші: є три виходи із ситуації: один - знає людина, який завів тебе в цю ситуацію, інший - ти знайдеш сам, а третій - ніхто не знає),  p> 
 не вирішуваної (тобто на твою думку у цієї проблеми немає виходу); 
  взагалі не бути проблемою, залежно від ситуації, колективу, і самої людини, адже саме він визначає для себе постановку даного питання. [11] 
  Сам суб'єкт може помічати або не помічати дану проблему, в залежності від її актуальності на даний момент і особистої стратегії самоствердження. 
  Найбільш активно з усіх видів адаптації проявляється соціальна адаптація, її головною особливістю є зближення цілей та ціннісних орієнтацій групи, і входить в неї людини, засвоєння ним норм, традицій, групової культури, входження в рольову структуру групи. Адаптація відбувається строго в рамках соціуму, в якому знаходиться людина і передбачає всі нюанси, як для окремої людини, так і для групи, незалежно від її кількості, так як саме соціум і є контролюючою і коректує сукупністю для людини. Так як практично навіть виходячи на вулицю, ми повинні спілкуватися з усіма хто нас оточує. 
  Адаптація так само передбачає вікові особливості, в даному випадку це підліткові, а саме підліток є новою людиною, початківцям приймати норми соціальної поведінки як дорослий член суспільства. Отже, це прийняття низки норм, обов'язків і прав. 
  Частка пошуків стратегії самоствердження і адаптації підлітка індивідуально не надто велика, так як великий вплив на нього чинять однолітки і особливо домашній мікроклімат взаємин у сім'ї. Справа в тому, що найперше і найглибше виховання закладається в дитині з народження батьками, адже не даремно говорять, що якщо ви не стали виховувати вашої дитини з першої хвилини його народження, значить, ви вже втратили час. Корекційна робота з формування особистості підлітка в сім'ї, як найбільш складний процес має відбуватися постійно. Адже саме вона і є відправною точкою відліку для підлітка. 
  Підводячи підсумок вище сказаного, можна ще раз нагадати, що складний світ підлітка, далеко не завжди зрозумілий дорослому, потребує щоденної підтримки і коригування, треба частіше пропонувати допомогу підліткові в освоєнні нових норм і правил, що б потім довго і виснажливо не займатися виправленням їх помилок. Адже саме дорослий свідомо чи ні, формує особистість, стратегію самоствердження і адаптацію у свого підлітка. 
   1.4 Особливості роботи з підлітками, з дітьми з обмеженими можливостями і з вихованцями дитячих будинків