вимагає, насамперед, наукового обгрунтування і вдосконалення розрахунків таких показників, як продуктивність праці та рівень оплати праці.
Продуктивність праці є приватним показником продуктивності в загальному вигляді, соизмерялись результати діяльності з витратами живої праці. Це визначення продуктивності праці в повній мірі відноситься і до промисловості [6, c.211].
У зв'язку з тим що витрати праці можуть бути виражені кількістю відпрацьованих людино-годин, людино-днів, середнім обліковим числом працівників господарюючого суб'єкта, розрізняють показники середньої годинниковий, середньої денної вироблення і середнього виробітку на одного спискового працівника. Показник продуктивності праці розраховується на основі показника прибутку, отриманого організацією
(1.1)
де ПТП - продуктивність праці, розрахована на основі показника прибутку, р.
Цей розрахунок продуктивності праці правомірний, оскільки відображає мету діяльності кожної організації. Продуктивність праці по прибутку також має зростати швидше, ніж збільшується середня заробітна плата.
Продуктивність праці на одного працівника в 2013 році в порівнянні з 2012 роком збільшилася на 111 600 000. руб. або на 71,6%, що видно в таблиці 1.1.
До факторів зростання продуктивності праці належать:
чинники, що створюють умови для зростання продуктивності праці (рівень розвитку науки, організації торгово-технологічного процесу, підвищення кваліфікації працівників);
фактори, що сприяють зростанню продуктивності праці (матеріальне і моральне стимулювання);
фактори, що безпосередньо визначають рівень продуктивності праці (впровадження прогресивних форм випуску продукції, механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення і модернізація виробничого устаткування, розумне підвищення ефективності праці).
Рівень продуктивності праці може бути виражений показником реалізованої продукції на одного працюючого і показником трудомісткості одиниці продукції. Про ефективність використання праці в галузях матеріального виробництва судять за такими показниками, як:
темп зростання продуктивності праці;
частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;
відносна економія живої праці (працівників у розрахунку на рік) у порівнянні з умовами попереднього року;
відносна економія фонду оплати праці;
ставлення темпів приросту продуктивності праці до приросту середньої заробітної плати;
Значення приросту чисельності працюючих і їх продуктивності праці неоднаково. Перший фактор - кількісний, характеризує екстенсивність використання праці збільшення працюючих, мало позначається на показниках економічності виробництва - собівартості та інших, так як додаткові працівники означають і додаткові витрати на оплату праці. Другий фактор - якісний; на річну вироблення працюючого впливає використання робочого часу протягом року (екстенсивність праці), але в основному вона залежить від чистої продуктивності, яка характеризується середньогодинної виробленням одного робітника (інтенсивність праці). Якщо зростання продуктивності праці випереджає зростання середньої заробітної плати, то це означає пряме зниження собівартості виробництва продукції, а, отже, і підвищення його рентабельності.
Мотивація і стимулювання персоналу роблять значний вплив на розвиток у працівників таких найважливіших характеристик їх трудової діяльності, як якість роботи, результативність, старання, старанність, наполегливість, сумлінність і т.д.
Перерахуємо загальні стимули, які спонукають людину краще працювати:
· гроші;
· повагу;
· самоствердження;
· почуття приналежності до організації;
· приємна робоча обстановка;
· похвала;
· гнучкий графік роботи;
· усвідомлення себе членом команди;
· можливість внесення ідей і пропозицій;
· можливість навчатися;
· кар'єра;
· товариські відносини;
· визнання заслуг;
· винагороду;
· можливість працювати вдома;
· незалежність;
· премії;
· творча атмосфера;
· подяку за понаднормову роботу;
· почуття впевненості в роботі;
· співпраця з іншими людьми;
· усталений робочий...