Курсова робота
Психологічна готовність дітей до шкільного навчання
Зміст
Введення. Теоретичне дослідження психологічної готовності старших дошкільників до школи
. 1 Теорії психологічної готовності до школи у вітчизняній і зарубіжній психології
. 2 Психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку
. 3 Особливості психологічної готовності до школи старших дошкільників. Емпіричне дослідження психологічної готовності старших дошкільників до школи
. 1 Хід і організація дослідження
. 2 Інтерпретація отриманих даних
. 3 Математична обробка
Висновок
Література
Додаток
Введення
Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.
Проблема психологічної готовності до школи останнім часом стала дуже популярною серед дослідників різних спеціальностей. Психологи, педагоги, фізіологи вивчають і обґрунтовують критерії готовності до шкільного навчання, сперечаються про вік, з якого найдоцільніше починати вчити дітей у школі. Інтерес до зазначеної проблеми пояснюється тим, що образно психологічну готовність до шкільного навчання можна порівняти з фундаментом будівлі: хороший міцний фундамент - запорука надійності та якості майбутньої споруди.
У вітчизняній літературі є значна кількість робіт, метою яких є вивчення проблеми психологічної готовності дошкільників до навчання в школі: М. М. Безруких, Л. А. Венгер, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, С. П. Єфімова, Е. Е. Кравцова, Т. Д. Марцинковская, В. В. Рубцов, Г. А. Цукерман, Н. І. Гуткіна, Д. Б. Ельконін та ін.
Актуальність теми полягає в тому, що успішність шкільного навчання багато в чому залежить від фізичної, особистісної та розумової готовності дошкільника до діяльності в абсолютно нових для нього умовах життя, що пред'являють йому нову систему вимог, що ставлять перед ним нові, раніше не зустрічалися завдання. Саме поняття психологічна готовність до навчання припускає розбіжність паспортного і біологічного віку дитини, тому при визначенні готовності дитини до школи треба орієнтуватися не на рік його народження, а на рівень розвитку, які дозволяють (або не дозволяють) витримати вимоги систем навчання, навантаження, нового режиму життя.
Майже 20 років у нашій країні існувало навчання в початковій школі двох типів: починаючи з шести років за програмою 1 - 4 і починаючи з семи років за програмою 1 - 3. Початковий план швидкого переходу на загальне навчання з 6 років не вдався не тільки тому, що далеко не у всіх школах могли створити необхідні для учнів цього віку гігієнічні умови, але й тому, що не всіх дітей можна навчати в школі з 6 років. Прихильники більш раннього навчання посилаються на досвід зарубіжних країн, де в школу починають ходити з 5 - 6 років. Але підготовчі класи в зарубіжних країнах дуже схожі на існували в нашій країні в дитячих садах підготовчі групи, в яких діти з 6 до 7 років навчалися основам рахунку і читання, ліпили, малювали, займалися музикою, співом, ритмікою, риторикою, фізкультурою, - і все це в режимі дитячого садка, а не школи. Програма для підготовчої групи дитячого садка розроблялася з урахуванням вимог, що пред'являються до учнів першого класу. Але систему плавного переходу з дитячого садка до школи вирішили замінити навчанням в школі з 6 років, так як підготовка до школи в дитячому саду була добре опрацьована в програмах, тобто теоретично, проте в переважній більшості дитячих садків погано здійснювалася практично (не вистачало не тільки кваліфікованих педагогів, але й просто вихователів). У той же час постало питання про надмірної перевантаження учнів усіх ланках школи. Програми середніх класів стали спрощуватися, а оскільки програми початкової школи не можна було спрощувати (результати навчання в молодших класах і так не задовольняли вимогам, які пред'являлися до учнів в середній ланці), то було вирішено знову продовжити термін навчання в початковій школі до 4 років, але тепер уже за рахунок більш раннього початку навчання в школі. При цьому були проігноровані дані дитячої психології про вікові особливості дітей шестирічного віку, що не дозволяють їм вписатися в існуючу в нашій країні систему шкільної освіти. В результаті - численні проблеми, пов'язані з навчанням шестирічок (чотирирічна програма 1 - 4). З іншого боку, діти семирічного віку, котрі навчали...