Зміст
Введення
1. Соціалізація дітей як соціальна проблема
1.1 Теорія соціалізації у вітчизняному та зарубіжному суспільствознавстві
. 2 Сутність і зміст соціалізації дітей
2. Сім'я в системі інститутів соціалізації дітей
. Особливості соціалізації дітей у неповній сім'ї
3.1 Поняття неповної сім'ї, її види
. 2 Проблеми соціальної адаптації дітей з неповної сім'ї
. 3 Економічне становище неповної сім'ї як фактор соціалізації дітей
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Навколишній світ заснований на взаємодії кожної з його складових, суспільство в якому, ми живемо, складний організм, який є безпосереднім прикладом такої взаємодії. Людина, не пристосований до суспільного життя, не зможе співіснувати з іншими людьми. Для його розвитку та засвоєння соціальних норм необхідно пройти шлях соціалізації, починаючи з раннього дитинства і протягом усього життя.
Рання соціалізація відіграє найважливішу роль на етапі формування і становлення особистості. Сім'я, як найважливіший інститут соціалізації, робить самий сильний вплив на майбутнього члена суспільства. Саме в родині, з появи на світ нової людини, починається довгий процес навчання дітей і становлення, як нового осередку суспільства.
На правильне формування особистості в сім'ї впливає безліч факторів: психологічні, фізіологічні, фінансові і т.д. Порушення або відсутність одного з факторів вимагає від членів сім'ї адаптації до ситуації, що склалася, найчастіше підсилює згуртованість людей, але як правило, навпаки, є поворотною подією і призводить до дезорганізації всередині сім'ї.
Батьки, як агенти соціалізації, до певного віку є незамінними і практично єдиними. Відсутність одного з батьків часто призводить до спотвореного сприйняття суспільства, неповноцінного розвитку особистості, девіантної поведінки.
Питання соціалізації особистості в неповній сім'ї, є актуальним у сучасному суспільстві, і підлягає глибшому і детальному аналізу. У даній роботі розглянуті деякі ключові моменти, що стосуються цієї проблеми.
1. Соціалізація дітей як соціальна проблема
. 1 Теорія соціалізації у вітчизняному та зарубіжному суспільствознавстві
Суспільство, як відомо, складний організм, в якому всі осередки тісно взаємопов'язані між собою. Від взаємодії кожної з них залежить ефективність життєдіяльності суспільства в цілому.
Кожну секунду в суспільстві народжується нова людина, ще не пристосований до суспільного життя. Який не знає ні правил, ні норм, ні законів, за якими живуть його батьки. І у батьків стоїть відповідальне завдання, навчити його всьому, щоб він став самостійним членом суспільства, активним учасником життя, здатним навчити і передати новому поколінню всі життєві навички.
Соціалізація - це розвиток людини протягом усього його життя у взаємодії з навколишнім середовищем, що припускає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в тому суспільстві, до якого вона належить.
Процес соціалізації включає в себе безліч аспектів:
передача і оволодіння знаннями, вміннями, навичками;
формування цінностей та ідеалів, норм і правил поведінки в суспільстві.
У соціології прийнято виділяти два основних типи соціалізації:
1. Первинна соціалізація - це засвоєння норм і цінностей дитиною. Вона відбувається в основному у сфері міжособистісних відносин.
2. Вторинна соціалізація - це засвоєння нових норм і цінностей дорослою людиною в рамках соціальних інститутів.
Соціалізація особистості являє собою сукупність різних агентів та інститутів, які формують, направляють, стимулюють або обмежують становленні особистості людини в суспільстві.
Агентами соціалізації виступають конкретні люди, які відповідальні за навчання культурним нормам і соціальним цінностям. Залежно від типу соціалізації, існують первинні і вторинні агенти соціалізації. До первинних агентів належать люди, які складають безпосереднє і найближче оточення людини, це батьки, сестри (брати), дідусі (бабусі), інші близькі родичі так само друзі, вчителі або лідери молодіжних угруповань.
До вторинних агентів належать люди, які надають менш важливе вплив на особистість лю...