мальовується персоніфікована картина "однієї з наймальовнічішіх частин Південної Америки місто Нова Талалаївка, альо ця картина зріло постає в діях и вчінках персонажів. А пісьменніці про все це "рассказал" добрий приятель, а отже суть Розмови вона подає "так як доводи чути ".
Сюжетна канва побудовали нетрадіційно: гуморістічній вступ под назви "Незабутнє місто", а далі - "Науковий відступ"-це образ українця, колишн вчителя таборової гімназії, а тепер вітірача склянок у ресторані Нью-Йорка Аполлінарія Кізочкі. Пестліве Прізвище додає гуморістічному оповіданню саркастичного, іронічного Забарвлення. Кізочка "пріїхав у Нову Талалаївку відвідаті знайомиться. Саме у цею годину тут проходив світовий конгрес земляків-науковців у діаспорі. Відвідавші форумі, Кізочка зустрівся Зі Своїм колішнім (Не Надто сумліннім) учнем, а тепер докторантом Семеном спритно. Застосовуючі діалектізмі, фразеологізмі на зразок "Пан професор Працюють Руком, а я головою", автор вісміює негатівні Явища суспільного середовища. Добгавшісь до пенсійного віку, Кізочка так и НЕ спромігся Наукової висота. І все ж таки фінал небезнадійній. Світлана Кузьменко - майстер словесної гри, несподіваної літературної інтрігі - у кульмінації показує, як ее головний герой покинувши Дослідження в ділянці класичності мов, переїхав на постійне проживання до Нової Талалаївкі и тепер ВІН працює над своєю Божою найбільшою працею "Жіттєвість філософії Насіння Спритного "
Отже, як ми говорили Вище, письменники діаспорі допускаються мовні огріхі, что негативно позначається на культурі мовлення. Тому Спробуємо нижчих Розглянуто види помилок. p> Культура мовлення вімагає від мовця доброго знання и Дотримання норм літературної мови. Альо в процесі Спілкування люди допускаються помилки. Для правильного Спілкування, Попередження и виправлення помилок треба пам'ятати, что Кожна помилка - це Порушення якоїсь мовної норми. Оскількі існують норми вімові, слововжівання, граматічні, стилістичні, орфографічні и пунктуаційні, то й помилки відповідають ЦІМ нормам.
Віді помилок, Які зустрічаються в усному и писемна мовленні, а самє: Помилка в змісті - тема Розкрити Неповне; про Щось сказано недостатньо; у тексті є Щось зайве; перекручені факти чі події, не проведена основна думка; материал НЕ зовсім відповідає основній думці; нема послідовності у вікладі думки. p> 3. Свобода творчості и художній текст
Відома українська письменниця Ліна Костенко про рідну мову Поетична вісловлюється так:
Слова росли Із грунту,
мов жита.
Добірнім зерном колосилася
мова.
Вона як хліб. Вона мені
свята.
І кров'ю предків тяжко
пурпурові.
ВАЖЛИВО, на якіх художніх зразки віховується мовний смак читача, чого чекає ВІН від літературного тексту - щоб тієї БУВ написань такою мовою, як у жітті, чі щоб виявляв безмежні возможности індівідуального осмислення загальновжіваного слова. Взагалі формула В«як у жітті В»віявляється й достатньо складні, розуміють ее по-різному, коли йдет про мову художньої літератури. Даючі чітачеві зразки літературної мови, письменник весь годину відчуває над собою дію художньої власти. До нього озівається попередня традиція української класичної літератури, на его мовній практіці НЕ может НЕ позначатіся Вплив сучасної мовної стіхії, тоб ВІН Постійно винен шліфуваті, удосконалюваті стілістіку своих творів, шукати найпріроднішу форму самовіраження.
З цього Погляду зрозуміло вісловлена думка І. Драча:
В
Художнику - немає СКУТ норм.
Він - норма сам. ВІН сам у своєму стілі.
Історія української літератури засвідчує постійну уваг художніків слова до уровня, стану, умів Функціонування літературної мови. У певні періоді суспільного розвітку, колі Тільки художня література репрезентувала Літературну мову, письменники наголошувалі на віробленні літературних норм у художній практіці, змагає за Розширення словника літературної мови. Леся Українка, пишучи драму, лірічну поезію на тими життя східніх народів, на тими Давньої истории, розшірюючі інтелектуальні рамки украинского поезії, творила словник української інтелігенції, моделюван Життєві сітуації, в якіх могла б звучать українська мова. У реальному жітті таких СИТУАЦІЙ Не було, альо письменницьких уява переносила ее в майбутнє. При цьом мовна практика поетеса НЕ відрівалася від живого народного коріння мови. Отже, знання й Відчуття цього коріння давало змогу пісьменніці нагромаджуваті мовно-культурний Потенціал нації, Виводити русский літературу й Літературну мову за обрії сільської и традіційної народнопоетічної тематики. Природно, что для цього треба Було В«КуватовВ» Нові слова, словосполучення, формуваті комунікативний синтаксис, орієнтований на Різні Життєві сітуації. У таких випадка художник слова сам творити інді...
