з одного боку, їх семантикою, а з іншого - суспільною практикою їх вживання. Такі традиційні поєднання далеко не завжди збігаються в різних мовах. Збереження в перекладі поєднань, типових для іншої мови, було б буквалізмом і порушенням норм мови, на яку робиться переклад. p align="justify"> Іноді в перекладі доводиться переносити визначення до іншого слова, з яким воно природно поєднується в російській мові (нерідко замінюючи атрибутивное визначення адвербіальним).
Чи не доводиться говорити про необхідність збереження національного колориту при перекладі. Переклад, позбавлений національного колориту - неприпустимий. Перекладачеві необхідно зберігати національний колорит оригіналу. Імена власні і географічні назви мають обов'язково передаватися за допомогою транслітерації: англійська вимова передається якомога точніше буквами російського алфавіту. Однак тут слід зробити дуже суттєве застереження. Перекладач повинен рахуватися з усталеною традицією щодо історичних назв та географічних назв, а також персонажів всесвітньо відомих літературних творів. p align="justify"> При передачі в перекладі назв вулиць, готелів, театрів та ін, а також назв газет і журналів застосовується той же принцип транслітерації. Однак і тут слід зробити деяку обмовку. У перекладі історичних романів назви вулиць і таверн переводяться, якщо вони є В«говорятьВ» іменами (тобто якщо їх назва є суттєво важливим для розкриття змісту роману). p align="justify"> Форми ввічливого поводження зберігаються в перекладі і передаються за допомогою транслітерації, винятком є ​​дипломатичні документи та газетні повідомлення.
Що стосується назв мір і ваг, то вони повинні зберігатися в перекладі.
< p align = "justify"> Передача так званої В«безеквівалентної лексикиВ» представляє собою проблему, що вимагає особливої вЂ‹вЂ‹уваги.
У цю групу входять слова, що позначають іноземні реалії, як, наприклад, особливості державного ладу, побуту, звичаїв і т.д. Передача таких слів відбувається, головним чином, запозиченням іноземних слів. p align="justify"> У деяких випадках вони передаються перекладом; це особливо відноситься до старих, в основному історичного характеру, іноземним термінам.
Перекладач повинен бути дуже обережний, вдаючись до В«семантичному пріноравліваніеВ» (термін академіка В. В. Виноградова) для передачі В«безеквівалентної лексикиВ», щоб не внести в переклад чужий йому національний колорит.
Відзначимо деякі лексико-стилістичні проблеми перекладу. Тут маються на увазі ті лексичні стилістичні засоби, які через їх широку поширеність, а також через їх характерних особливостей і типовості по праву можна вважати національними. До них відносяться: перенесені епітети, розгорнуті метафори, порушення фразеологічних одиниць і пожвавлення стершейся метафори, а також гра слів. З цими проблемами перекладач стикається не тільки при перекладі художньої п...
