викидалися іноді досить значні відрізки.
. Петром було встановлено, що перекладається текст був зручний і зрозумілий. Інакше кажучи, перекладач повинен був враховувати адресата перекладу. Але в Росії існувало двомовність: побутовий російську мову і літературний державний старослов'янську мову. Перекладач повинен був обрати ту мову, на який він збирається перекладати. Оскільки перекладачами були люди освічені, знаючі старослов'янська мова, то живу російську мову ними сприймався як мова підлих людей.
. Але в суспільстві і, в першу чергу, в середовищі освічених людей зростало розуміння того, що старослов'янська мова робить важчою особливо науковий текст. З'явилося прагнення залишити старослов'янська мова для духовної літератури та релігійних обрядів. Все частіше звучить вимога Петра «уникати високих слів Славенских».
. У перекладі іншомовних текстів не було потрібно збереження стилістичних особливостей оригіналу. Тут знову звучить тема «корисності», тим більше, що Петро говорив: «все перезвістка нашим штилем, а за їх штилем не гнатися». Така поведінка перекладача приводила до досить вільний переклад з великою кількістю відступів від оригіналу, до скорочення тексту, заміні одних прикладів іншими.
. Особливої ??уваги потребує переклад термінів. Як відомо, термін - це особлива лексична одиниця, номінуються певне поняття, що відноситься до професійної галузі знання.
Оскільки в петровську епоху переводилося велика кількість науково-технічної літератури, проблема терміна стала дуже гострою, так як в російській мові багато термінів були відсутні. Проблема терміна вирішувалася двома способами:
) в перекладному тексті зберігалися іноземні терміни, тобто запозичалося велика кількість нових технічних слів, що ускладнювало сприйняття тексту і вимагало додаткових пояснень.
) в перекладному тексті іноземні терміни замінялися (вдало або невдало) підібраними російськими еквівалентами.
Як приклади зазвичай наводяться спроби Тредиаковского замінити французькі «абсурд» російським «безместіе», «інерція» - «нечинність», «ерудиція» - «вчення».
.10. Ломоносов і мовознавство
Науково-практична діяльність великого М.В. Ломоносова (1711-1765) охоплює всі галузі знань. Для нашого дослідження важлива та частина його?? Еятельность, яка стосується реформування російської мови і створення науково-технічної термінології.
Вчення Ломоносова про три штилі дозволило по-перше, відокремити російську мову від старослов'янського; по-друге, визначити сфери функціонування російської та старослов'янської мов; по-третє, підняти престиж мови підлих людей.
Відомо, що Ломоносов володів багатьма мовами, перевів величезна кількість науково-технічної літератури, ввів в ужиток безліч нових термінів.
перекладацька діяльність М.В. Ломоносова з великою часткою узагальнення можна звести до наступних положень:
1. Ломоносов сам переклав багато творів з математики, географії, філології.
2. Ломоносов виступив редактором чужих переказів.
. Перекладаючи іншомовні тексти, Ломоносов розглядав їх як матеріал для збагачення російської літератури і науки новими іде...
