итрачених грошових коштів (за умови наявності такого залишку), у такі терміни:
- по відрядженню - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;
- на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини - не пізніше 10 робочих днів з дня їх видачі під звіт;
- на всі інші виробничі (господарські) потреби - не пізніше наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.
З каси підприємства працівнику можуть одночасно видаватися готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі і для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини або металобрухту).
У цьому випадку підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом 3 робочих днiв пiсля повернення зобов'язане подати до бухгалтерії підприємства одночасно авансовий звіт про суму, яка була йому видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.
Таким чином, враховуючи викладене вище, для здійснення утримань із заробітної плати з відшкодування невитрачених та своєчасно не повернутих підприємству підзвітних сум керівником підприємства повинен бути, виданий наказ про таке утримання не пізніше одного місяця з дня, встановленого для повернення, тобто В«відлікВ» при цьому починається з 4-го дня після повернення працівника з відрядження, 2-го дня після видачі коштів на виробничо-господарські потреби підприємства невідповідно, 11-го дня після видачі коштів на закупівлю сільгосппродукції.
Що ж стосується утримань для повернення сум, зайво виплачених внаслідок математичних помилок, то згідно юридичній праву такі суми можна стягувати в безспірному порядку за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим протягом одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
У випадку зайвої виплати заробітної плати з інших причин, зокрема, внаслідок неправильного застосування податкового законодавства, переплачені суми поверненню не підлягають.
2. При звільненні працівника до закінчення того робітника року, в рахунок якого він вже отримав відпустку, тобто за В«невідпрацьованіВ» дні відпустки.
Утримання за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з роботи на наступних підставах:
- призов або прийняття (надходження) працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП);
- переведення працівника за його згодою на інше підприємство або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП),
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку з істотними змінами умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
- зміна в організації виробництва праці, в тому числі ліквідація, реорганізація (банкрутство) або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
- виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній ним роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП),
- неявка на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (Не беручи до уваги відпустку по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (наприклад, при захворюванні на туберкульоз - 10 місяців)) (П. 5 ст. 40 КЗпП);
- відновлення на роботу працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
- у разі направлення працівника підприємства на навчання;
- у зв'язку з переходом на пенсію.
3. При відшкодуванні заподіяної шкоди, завданої з вини працівника підприємству, у разі притягнення його до матеріальної відповідальності. Це утримання проводиться відповідно до ст. 136 КЗпП. p> Сума відрахувань, що підлягають утриманню з заробітної плати за розпорядженням керівника, обчислюється виходячи з суми нарахованої заробітної плати за вирахуванням В«обов'язкових платежів до бюджету та соціальних фондів, тобто за вирахуванням прибуткового податку, соціальних внесків та пенсійного збору.
III.2.2. Утримання із заробітної плати за виконавчими листами
На підставі статті 348 Цивільного процесуального кодексу України за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили або допущеному до негайного виконанню, за заявою особи, на користь якої виноситься рішення, видається один виконавчий лист.
За правилам діловодства в судах виконавчі листи завіряються підписами голови суду або судді, головуючого у справі, і секретаря суду з проставленням гербової печатки суду.
Виконавчий лист є виконавчим документом, тобто документом, спрямованим на примусове виконання рішення суду. Зазн...