нювана державою (урядом) економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва через: компенсації за придбання технічного засобу, субсидії та дотації, фінансування регіональних програм і національних проектів, виплата відсотків або їх частини за позиками, комерційних банків, інвестиційних та товарних кредитів , гарантовані ціни при закупівлях в державний фонд, надбавки до цін за виробництво надлишку продукції, пільга з податків, виплата частки коштів страхових платежів і т.д.
Інституційні механізми. Оскільки ефективність виробництва, як уже зазначалося, залежить від багатьох чинників - внутрішніх і зовнішніх (стосовно підприємства), завданням держави є створення не лише на національному рівні, не лише відповідних економічних, соціальних, політичних і законодавчих, але й організаційних умов підвищення продуктивності виробничо-економічних систем. Такі умови в частності забезпечуються шляхом заснування і постійного функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституційних механізмів - організації (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), діяльність яких орієнтована на: визначення і вирішення основних проблем підвищення ефективності різних виробничо-економічних систем і економіки в цілому; практичну реалізацію стратегії і тактики розвитку народного господарства, здійснюваних на відповідних рівнях управління; підготовку (перепідготовка, підвищення кваліфікації менеджерів і інших кадрів) для ринкової економіки. Зараз у світі налічується близько 150 національних і регіональних центрів, інститутів і асоціацій по продуктивності і управлінню.
Інфраструктура. Важливою передумовою підвищення ефективності виробництва на сільськогосподарських підприємствах є достатній рівень розвитку й активна діяльність різноманітних установ ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури. У сучасних умовах усі підприємства в процесі своєї інноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитися без відповідних послуг інноваційних фондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринкової інфраструктури [9].
Для полегшення управління інноваційними проектами керівникам слід дотримуватися наступних принципів управління інноваційними проектами:
) принцип селективного (вибіркового) управління. Суть у виборі пріоритетних напрямів. Адресна підтримка інноваційних фірм і новаторів;
) принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевих цілей. Передбачає встановлення взаємозв'язків між потребами в створенні інновації та можливостями їх реалізації. При цьому кінцеві цілі конкретних проектів орієнтуються на потреби, а проміжні цілі на кінцеві цілі цих проектів;
) принцип повноти циклу управління проекту;
) принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами;
) принцип ієрархічності організації інноваційних процесів. Всі рівні діяльності узгоджуються один з одним;
) принцип багатоваріантності при виборі управлінських рішень;
) принцип системності. Розробляється сукупність заходів, необхідних для організації проекту (організаційних, адміністративних та ін);
) принцип забезпеченості або збалансованості. ...
