ної системи навчання ІМ. Він повинен відповідати останнім вимогам психолого-педагогічної та методичної теорії і практики, з одного боку, і не сковувати творчу діяльність вчителя і учня - з іншого.
У цьому сенсі середина 80-х років стала поворотним етапом у реалізації даного положення. Саме в цей період відбувається відмова від існуючої раніше рецептурної презентації як змісту підручника, так і методичних рекомендацій у книзі для вчителя, жорстко управляє його навчальною діяльністю в класі. Практика навчання ІМ показала, що жорстка регламентація змісту навчання і навчальних дій не дозволяла вчителю адаптувати позичена підручника до реальних умов протікання навчального процесу і проявляти свою творчість і самостійність як в організації навчання, так і у використанні додаткових навчальних матеріалів.
Разом з тим «відкритість» підручника не означає, що вчитель вправі порушувати його логіку на шкоду методичній системі його автора і, отже, якості навчання. Внесення доповнень і змін можливо лише в тому випадку, якщо вчитель добре розуміє методичну концепцію, представлену в конкретному підручнику/УМК, правильно усвідомлює цілі навчання предмета, а також кінцеві вимоги, пропоновані до рівня володіння ІЄ стосовно певної ступені навчання предмета, враховує реальні потреби і можливості учнів, з якими він працює, використовуючи той чи інший підручник/УМК і конкретні навчальні матеріали. Останнє визначає адаптивний характер сучасного підручника/УМК, під яким розуміється можливість його адаптації до реальних педагогічним умовам і його особистісно орієнтовану спрямованість, яка визначається, насамперед, його змістом і тими способами і прийомами діяльності, якими оволодівають учні, засвоюючи і застосовуючи це зміст.
Орієнтація на кінцевий результат навчання, що виявляється в певному рівні розвитку в учня здатності до спілкування на міжкультурному рівні, диктує необхідність говорити про багатокомпонентності змісту підручника. У сучасному підручнику знаходять відображення всі компоненти змісту навчання:
мовний матеріал (лексичний, граматичний і фонетичний), спеціально відібраний і організований з урахуванням його функцій у різних видах мовленнєвої діяльності і в різних формах спілкування; а також правила оперування цим мовним матеріалом;
мовленнєвий матеріал: зразки усної та письмової мови різної протяжності (від мовного зразка до тексту);
сфери спілкування, тобто сфери практичного використання мови, в яких реалізуються відповідні типи мовлення: ігрова, навчальна, побутова, соціокультурна;
теми, підтеми і комунікативні ситуації, при цьому важливо, щоб вони відповідали віковим особливостям школярів, стимулювали їх інтерес до мови і країні досліджуваної мови, мали соціокультурну спрямованість, тобто дозволяли учневі зіставляти культурну специфіку, у тому числі і повсякденного спілкування, своєї країни і країни, що вивчається, володіли особистісної значимістю для учнів і створювали умови для прояву їх творчої активності і самостійності;
система вправ і завдань до них;
соціокультурна інформація.
Особливе місце серед перерахованих компонентів змісту відводиться включеним в сучасний підручник текстам різного характеру. Оскільки метою навчання ІМ є формування в учня здатності використовувати досліджуваний мову як інструмент реального спілкування в діалозі культур сучасного полікультурного суспільного простору, тексти повинні бути автентичними. Причому автентичний текст повинен використовуватися з перших кроків навчання предмета. Він може піддаватися адаптації (шляхом скорочення і компіляції), проте без шкоди для автентичності. Пропоновані в підручнику тексти повинні:
відповідати комунікативно-пізнавальним інтересам і потребам школярів;
відповідати, за ступенем складності їх мовною і мовленнєвому досвіду в рідною та іноземною мовами;
містити цікаву для учнів інформацію;
відкривати «вікно» у світ іншої культури, зачіпати почуття і емоції школярів.
Виходячи із сутності сучасного навчання ІМ в дидактичний зміст підручника повинен бути включений і такий компонент, як Емпатичні здібності учнів - наявний/купується емоційно-оцінний досвід учасників освітнього процесу з ІМ. Реалізація даного компонента здійснюється як за рахунок зовнішньої структури підручника (зокрема, його видавничо-поліграфічних особливостей), так і за рахунок технології навчання ІМ, що передбачає зіставлення мов і культур. Якщо не враховувати в процесі створенні підручника це зауваження, то неминуча небезпека, що вся увага автор підручника зосередить лише на відборі мовного і мовленнєвого (комунікативного) матеріалу, на повторюваності лексики і граматичних явищ та ін., Без ...
