о спріймаються заднім числом інфекцій як розквіт перекладацькою мистецтва raquo ;, у тому чіслі - пік роботи поетів, збігліх у переклад .
М. Л. Гаспаров Розглядає две перекладацькі стратегії - переклад розмірамі орігіналу, у тому чіслі з рімою ї Дотримання характером рімування, и вільним безрімовім віршем (ВІН згадує ще переклади прозою або, в ІНШОМУ місці, Чесні прозою raquo ;. Переклад розміром орігіналу для него - відтворення норми ( ... епохи, культури, традиції raquo ;. Переклад верлібром - відтворення самобутньої індівідуальності lt; ... gt; прямого співрозмовніка нінішніх чітачів (там же). РОБОТі з далекою культурою відповідає точність передачі форми raquo ;, а Нового годині - переклад не для чітачів, а для себе raquo ;, верлібром (там же). Тім самим Стосовно стародавності ( далекій культурі ) відтворюється стандарт АВТОРСЬКОГО відношення ї вірності Йому, вироблений ЕПОХА модерну, тоді як Стосовно учасника Нового ї Новітнього годині - стратегія переробок и перекладаного, характерна для доавторськой, домодерної епохи. Приклад, что приводитися самим Гаспарова - олександрійські поети III століття до н.е., что перероблялі архаіків у Короткі епіграмі.
РОЗДІЛ 2. ПІДХІД ДО ХУДОЖНЬО ПЕРЕКЛАД ПІД призму АНТІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2.1 концептуальних ПІДХІД до проблем художнього перекладу
Художній переклад як Особливий вид перекладацької ДІЯЛЬНОСТІ по праву ототожнюють Із високим мистецтвом. Хоча теорія перекладу в наші дні Вже озирнутися Повністю, питання художнього перекладу, як найменша что підвладні формалізації, розроблені в ній слабкіше. Як Основна складність більшістю дослідніків (А.В. Федоров, Т. А. Казакова, Ю.П. Солодуб и ін.) Відзначається подвійність художнього перекладу, что зв'язана, з одного боці, Із вторинно, відтворюючою природою перекладу, а з Іншого боці - з необхідністю создания тексту, что володіє здатністю естетичного й емоційного впліву. У вітчізняній науке проблемами художнього перекладу Займаюсь відні філологі Н.Я. Галь, М.Л. Гаспаров, К.І. Чуковський, А.В. Федоров, B.C. Виноградів и ін., Ними були запропоновані Різні визначення ї моделі перекладу, но много Завдання як и Ранее перебувають у Стадії розробки. У рамках Загальної Теорії перекладу вірішуваліся следующие основні проблеми перекладу художнього тексту:
) принципова переклад тексту;
) переклад як інтелектуальна творча діяльність, особистість перекладача;
) вибір одиниці перекладу;
) основні Критерії ОЦІНКИ перекладу художнього твору;
) передача предметно-логічного змісту, стилістичних, образних аспектів значення ї етнокультурної спеціфікі орігіналу.
При цьом Дискусії віклікало самє визначення художнього перекладу [14, c. 37], что на практике Частіше ототожнювалося з ПОНЯТТЯ літературного перекладу, Виконання з обліком Загально стилістичних норм мови, что перекладає. У теперішнім дослідженні, Слідом за Т.А. Казакової, під художнім ПЕРЕКЛАД розуміється Особливий вид інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ, у процессе якої перекладач установлює інформаційну відповідність между Язикова Одиниця вихідного ї мов, что перекладає, что дозволяє создать іншомовній аналог вихідного художнього тексту у виде вторінної знакової системи, что відповідає літературно-комунікатівнім Вимогами и Язикова звичка Суспільства на Певнев історичному етапі [6, 25]. Дані визначення враховує трьох взаємозалежніх напрямки художнього перекладу: лінгвістічне, інформаційне й психологічне. Кожне з них у різній годину ставало основою оригінального підходу до перекладу художнього тексту, однак усіма візнавалася лінгвістична Домінанта.
Традіційно проблеми перекладу зважуваліся на Основі лінгвістичного підходу, розроблення А.В. Федоровим. У своих Працюю А.В. Федоров вісунув лінгвістічну модель перекладу, з урахуванням функціональніх відповідностей вихідного ї мов, что перекладає. Навчань обґрунтував категорію повноцінності (адекватності) перекладу як одного Із крітеріїв ОЦІНКИ его результатів: [Повноцінність перекладу означає вічерпну передачу значеннєвого змісту орігіналу ї повноцінна функціонально-стилістична відповідність Йому] [159, 173]. Таким чином, головні у перекладі як результате ДІЯЛЬНОСТІ перекладача дослідник вважаться Збереження єдності форми й Зміст орігіналу.
Результати более пізніх псіхолінгвістічніх експеріментів Р.Г. Джваршейшвілі показали, что при вдалину художньому перекладі мова идет про такий перенос змісту, что є КРАЩИЙ виявленості цього змісту; адекватність досягається за рахунок Спільного перенесенню змісту й формі, причому, сам Зміст указує ї прагнем до відповідній Йому форме; при цьом Різні мови мают для цього Різні возможности - звідсі ї розбіжність между орігіналом и ПЕРЕ...
